Гостре пошкодження нирок

 Гостре пошкодження нирок (ГПН) за визначенням (KDIGO 2012) є клінічним синдромом, що характеризується підвищенням

•  концентрації креатиніну в сироватці на ≥0,3 мг/дл (26,5 ммоль/л) протягом 48 год, або ≥1,5-кратним підвищенням протягом останніх 7 днів,
•  або діурез <0,5 мл/кг/год протягом 6 год. 

Характеризується широким спектром розладів ― від тимчасового підвищення концентрації біологічних маркерів пошкодження нирок до важких метаболічних і клінічних розладів (гостра ниркова недостатність ― ГНН), котрі вимагають замісної ниркової терапії.

ГПН діагностується на підставі:

1) швидкого наростання креатинемії, тобто на ≥26,5 ммоль/л (0,3 мг/дл) протягом 48 год або на ≥50 % протягом останніх 7 днів, або

2) зниження темпу діурезу <0,5 мл/кг м. т. протягом >6 наступних годин (достатньо одного з цих критеріїв).

Діагностика причини ГПН базується на детально зібраному анамнезі, результатах об'єктивного обстеження та допоміжних дослідженнях.

1. Потрібно прагнути усунути причини ГПН та фактори, котрі погіршують функцію нирок, особливо, нефротоксичні ЛЗ.

2. Контролюйте водний баланс, проводячи моніторинг діурезу та споживання рідини, а також, коли це можливо, щоденне зважування пацієнта.

3. Часто контролюйте (як правило, ≥1 × на день) концентрацію креатиніну, сечовини, калію, натрію та кальцію в сироватці крові, загальний аналіз крові, потрібно провести газометрію артеріальної крові.

4. Призначте дозування ЛЗ відповідно до ступеня ниркової недостатності

5. Призначте відповідне харчування: вміст білка або амінокислот в дієті ― 0,6–1,0 г/кг м. т./добу в пацієнтів без значимого гіперкатаболічного стану, a 1,2 г/кг м. т./добу (макс. 1,7 г/кг м. т./добу) у хворих з підвищеним катаболізмом або лікованих гемодіалізом; основне джерело енергії ― вуглеводи (до 5 г глюкози/кг м. т./добу); жири 0,8–1,2 г/кг м. т./добу; макс. енергетична вартість 35 ккал/кг м. т./добу. Стандартні дієти підходять для більшості пацієнтів з ГПН без значимого гіперкатаболізму.

У деяких ситуаціях є можливість зупинити подальше пошкодження нирок за допомогою відповідного етіотропного лікування.

1. Преренальне ГПН: лікування шоку →розд. 2.2 та серцевої недостатності →розд. 2.19.2. Раннє відновлення нормальної ниркової перфузії може запобігти переходу преренальнoго ГПН в ренальне ГПН і призвecти до нормалізації функції нирок протягом 1–3 днів. З метою підвищення внутрішньосудинного об’єму в пацієнтів без геморагічного шоку використовуйте розчини кристалоїдів (а не колоїдів, з огляду на їх потенційну нефротоксичність). У дегідратованих пацієнтів не можна використовувати діуретики, НПЗП, ІАПФ і БРА.

2. Ренальне ГПН: лікування первинного захворювання нирок.

3. Постренальне ГПН: усунення перешкоди відтоку сечі. Під час поліурії, яка зазвичай триває кілька днів після відновлення прохідності сечових шляхів, важливим є поповнення води і електролітів.

1. Гіпергідратація: обмеження введення солі і води та петльовий діуретик ― фуросемід 40 мг в/в; при відсутності діуретичного ефекту ― у в/в інфузії 200–300 мг (макс. 500 мг) протягом 30–60 хв. Якщо не вдається отримати діурез, не слід призначати наступні дози діуретиків (петльові діуретики у високих дозах можуть призвести до втрати слуху), з метою видалення зайвої води потрібно використати гемофільтрацію або діаліз.

2. Гіперкаліємія →розд. 19.1.4.2.

3. Метаболічний ацидоз: →rozdz. 19.1.7.2. Після введення NaHCO3 може розвинутись гіпокальціємія.

4. Гіперфосфатемія →rozdz. 19.1.7.2.

5. Анемія: переливання відмитих еритроцитів у випадку важкої анемії. При ГПН не застосовуйте активаторів еритропоезу, зазвичай виникає резистентність до дії цих ЛЗ.

6. Геморагічний діатез: при кровотечах:

1) десмопресин 0,3 мкг/кг у в/в інфузії протягом 15–30 хв чи п/ш, або 3 мкг/кг інтраназально, дозу можна повторити через 6 год, діє коротко (години);

2) кріопреципітат кожні 12–24 год;

3) можливо природні етерифікованi естрогени (0,6 мг/кг протягом 5 днів, тривалість дії до 2 тиж.).