ДОПАМІН

 є попередником біосинтезу норадреналіну і має специфічний стимулюючий вплив на допамінові рецептори, а в більших дозах стимулює також α- і β-адренорецептори; під впливом допаміну підвищується загальний периферичний опір судин (ЗПОС) та систолічний АТ, посилюються серцеві скорочення, збільшується серцевий викид; ЧСС змінюється відносно мало; підвищується потреба міокарда в кисні, але у зв’язку зі збільшенням коронарного кровотоку забезпечується підвищена доставка кисню; зменшує опір ниркових судин зі збільшенням у них кровотоку, збільшує клубочкову фільтрацію, екскрецію натрію; у низьких дозах (0,5-2 мкг/кг за хв) впливає в основному на допамінові рецептори; розширює мезентеріальні, мозкові, коронарні судини, зменшує опір ниркових судин, збільшує клубочкову фільтрацію, збільшує діурез та виведення натрію з організму; в інтервалі середніх доз (2-10 мкг/кг за хв) стимулює β1-адренорецептори, чим спричиняє позитивний інотропний ефект, збільшує хвилинний об’єм серця; у дозах 10 мкг/кг за хв і вищих більше впливає на α1-адренорецептори, чим збільшує ЗПОС, звужує ниркові судини, підвищує АТ, знижує діурез; після припинення введення ефект триває не більше 5-10 хв.

ПОКАЗАННЯ ДОПАМІН

стани шоку або стани, що загрожують виникненню шоку: СН, зумовлена г. ІМ (кардіогенний шок); стан шоку після операцій; тяжкі інфекції (інфекційно-токсичний шок); реакції гіперчутливості (анафілактичний шок); виражене зниження АТ (тяжка гіпотензія) будь-якого генезу.

ЗАСТОСУВАННЯ ДОПАМІН

в/в тільки у вигляді інфузій при можливості в великі вени; звичайна початкова доза для дорослих 2-5 мкг/кг/хв і може бути збільшена до 5-10 мкг/кг/хв відповідно до реакції кожні 15- 30 хв; у дозі 20-50 мкг/кг/хв може бути призначений у тяжких випадках; МДД — 50 мкг/кг/хв; перед введенням розвести; якщо 1 амп. розведена до 50 мл р-ну для інфузій, 1 мл цього р-ну містить 4000 мкг допаміну; якщо 1 амп. розведена до 500 мл р-ну для інфузій, 1 мл цього р-ну містить 400 мкг допаміну.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до допаміну або до інших компонентів препарату; феохромоцитома, тиреотоксикоз; тахіаритмія, фібриляція шлуночків, а також стани, які супроводжуються механічним опором наповненню шлуночків; гіповолемія (перед початком лікування препаратом необхідно відновити дефіцит об’єму циркулюючої крові); закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі; необхідно уникати анестезії циклопропаном і галогенізованими вуглеводнями.