ASIA

 Синдром «хворого будинку» В цьому випадку йдеться про приміщення, перебуваючи в якому значна частка людей (≥20%) відзначає погіршення самопочуття та дискомфорт. Частіше це офіси, рідше –  житлові приміщення. Погіршення самопочуття пов’язують з такими факторами, як бактеріальне забруднення (найчастіша його причина –  порушення роботи системи кондиціонування повітря), хімічні агенти, що виступають у ролі ад’ювантів (азбест, органічні алергени, цвіль, мікотоксини, фталати). 

Синдром Перської затоки Це клінічний синдром, що характеризується м’язовою втомою, нездужанням, болем у м’язах, суглобах, атаксією, когнітивними порушеннями, припливами жару, головними болями, лихоманкою, висипами на шкірі, розладами шлунково-кишкового тракту, порушеннями сну. Вперше був описаний у військовослужбовців США та інших країн, що брали участь у воєнних діях у районі Перської затоки в 1991 р. Етіологія синдрому Перської затоки є недостатньо вивченою. Його розвиток пов’язують із множинними вакцинаціями під час служби в різних частинах світу, негативним впливом диму з нафтових свердловин, збідненого урану, наявністю фізичного та психологічного стресу. Хоча багаторазові вакцинації вважаються безпечними для здоров’я, проте в поєднанні зі стресом під час воєнних дій та іншими шкідливими чинниками навколишнього середовища вони можуть асоціюватися з несприятливими наслідками для здоров’я. 

Макрофагальний міофасціальний синдром Уперше описаний R. Gherardi та співавт. у 1998 році.  Характерними для нього є гістологічні зміни в м’язах і фасціях у дорослих пацієнтів, що супроводжуються болем у м’язах, хронічною втомою. Типова локалізація запального процесу –  дельтоподібний м’яз, який є основним місцем введення багатьох вакцин. Причина  розвитку макрофагального міофасціального синдрому –  гідроксид алюмінію (міститься у вакцинах від вірусу гепатиту В, А, правця). 

Поствакцинальний синдром після вакцинації проти COVID-19. Вакцини проти COVID-19 містять речовини, які спричиняють надмірну стимуляцію імунної системи. Після проведення вакцинації проти COVID-19 зареєстровано випадки підгострого тиреоїдиту, ізольованого дефіциту адренокортикотропного гормона, атипової хвороби Кавасакі, демієлінізувальних неврологічних захворювань, автоімунної тромбоцитопенічної пурпури, автоімунного поліартриту, ревматоїдного артриту. Більшість випадків вищезазначених ускладнень були нетривалими та швидко минали на тлі призначення кортикостероїдів. Поєднання ASIA із системним червоним вовчаком (СЧВ) і антифосфоліпідним синдромом (АФС) В осіб із високим ризиком розвитку автоімунних реакцій можливий розвиток СЧВ та АФС. Деякі дослідники вважають, що з метою запобігання цим ускладненням у таких людей перед вакцинацією слід проводити скринінг на антифосфоліпідні антитіла. Втім, одностайна позиція експертів щодо цього питання наразі відсутня. 

Висновки Автоімунний / запальний синдром, зумовлений ад’ю вантами, є новою реальністю, з якою доведеться мати справу лікарям будьяких спеціальностей. Він асоці йований з індивідуальною генетичною схильністю   (HLA DRBV01 або HLADRB4), а його розвитку передує контакт із тригерними факторами. Важливим фактором ризику розвитку ASIA вважають попередню алергію. Після видалення ад’юванта може спостерігатися регресія клінічних, лабораторних і морфологічних проявів.