Кістки

 PCa+colagen

Ca₁₀(PO₄)₆(OH)₂)

Substantia spongiosa - substantia compacta

Розрізняють два типи кісткової тканини: компактну і губчасту. Компактна кістка формує надзвичайно тверду зовнішню частину, а губчаста кістка заповнює порожнисту внутрішню частину. Тканини біологічно ідентичні; різниця полягає в тому, як влаштована мікроструктура.

Кількість (а точніше співвідношення) органічних і мінеральних речовин в кістці змінюється з віком. У дітей значно переважають органічні речовини, у дорослих — мінеральні. У дорослої людини частка мінеральних складових (переважно фосфорнокисле і вуглекисле вапно та фосфорнокисла магнезія, а також фтористого, хлористого кальцію й інші) 

Кістки виявляють велику міцність і сильний опір розривові, надзвичайно довго протистоять руйнуванню і належать до числа найзвичайніших залишків викопних тварин. При прожарюванні кістка втрачає органічну речовину, але зберігає свою форму і будову; піддаючи кістку дії кислоти (напр. соляної), можна розчинити мінеральні речовини й одержати гнучкий хрящуватий кістяк кістки.

 Кісткова тканина виконує безліч функцій, включаючи:

1.Підтримка м'язів, органів і м'яких тканин.

2.Важіль і рух.

3.Захист життєво важливих органів. напр. серце

4.Зберігання фосфату кальцію.

Гемопоез — утворення клітин крові (точніше це виконується кістковим мозком, вкрапленим всередині губчастої внутрішньої частини.

Кісткова тканина відрізняється від самих кісток — кістки є органами, що складаються з кісткової тканини, а також із мозку, кровоносних судин, епітелію та нервів, тоді як кісткова тканина відноситься до мінеральної матриці, яка формує жорсткі ділянки органу.

Кістка живої людини — динамічна структура, у якій відбувається обмін речовин, а також руйнування старих і створення нових кісткових трабекул і остеонів. Кістки змінюються відповідно до умов зовнішнього середовища, під впливом яких відбувається перебудова їх макро- і мікроструктури. Кістки краще розвиваються там, де більше працюють м'язи, що прикріплені до цих кісток. Форма і рельєф кістки залежить від характеру прикріплення м'язів. Якщо м'яз прикріплюється сухожиллям, то на кістці формується горбик, відросток. Якщо м'яз вплітається в окістя широким пластом — формується на кістці заглибина. У місцях проходження кровоносних судин на кістках формуються борозни. Поверхня кістки має багато дрібних отворів, крізь які до кістки входять кровоносні судини, що забезпечують живлення кістки. Форма, ширина і довжина кістки залежать від виконуваної організмом роботи. 

У людей важкої фізичної праці хребці набувають клиноподібної форми, а у балерин, шоферів — кістки плесна потовщені тощо. Суттєва роль у формуванні кісток скелета належить фізичним вправам.

За формою кістки поділяють на: довгі, короткі, плоскі, змішані.

• Довгі або трубчасті кістки — такі, у яких довжина значно переважає ширину і товщину (видовжені); вони мають більш-менш циліндричну середню частину, тіло чи діафіз (corpus чи diaphysis) з порожниною усередині і 2 кінці або епіфізи (extremitates чи epiphyses), що завжди ширші за тіло і покриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового хряща, знаходяться в кінцівках і більш-менш вигнуті. До довгих трубчастих кісток належать кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

• Короткі — кістки п'ястка, плесно, фаланги пальців. Діафізи побудовані у вигляді трубки, стінка якої має компактну кісткову тканину. Епіфізи мають губчасту будову. В цих кістках жодний вимір не переважає значно над іншими.

• Плоскі кістки побудовані із губчастої речовини, яка зовні вкрита тонкими пластинками компактної речовини. До них належать лопатки, кістки черепа, груднина. У широких кісток два виміри переважають над третім; такі кістки служать переважно для утворення стінок порожнин, що містять різні органи (череп, грудину, тазову порожнину) і можуть бути плоскими, вигнутими, увігнутими і т. д.

• Змішані кістки мають складну будову. Вони складаються із декількох частин, що мають різну будову, форму і походження. Наприклад, хребці, кістки основи черепа тощо.

В окрему групу іноді виносять повітроносні кістки: лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощелепна. Вони так називаються, бо в них є повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою.

Синдесмологія — наука про з'єднання кісток

• Синартрози — безпереривні з'єднання кісток, більш ранні по розвитку, нерухомі або малорухомі за функцією.
  • Синдесмоз — кістки з'єднані посередництвом з'єднувальної тканини.
    • міжкісткові перетинки (між кістками передпліччя або гомілки)
    • зв'язки (у всіх суглобах)
    • тім'ячка
    • шви

      зубчасті (більшість кісток купола черепа)

      лускаті (між краями скроневої і тім'яної кісток)

      гладкі (між кістками лицьового черепа)

  • Синхондроз — кістки з'єднані через хрящову тканину.

За властивістю хрящової тканини:

• гіаліновий (між ребрами і грудиною)
• волокнистий
• еластичний (хрящ вушної раковини)

За часом існування розрізняють синхондрози:

• тимчасові
• постійні

Синостоз — кістки з'єднані через кісткову тканину.

Діартрози — переривні з'єднання, пізніші по розвитку і рухливіші за функцією.

Класифікація суглобів:

• за числом суглобних поверхонь
• за формою і функцією

Геміартроз — перехідна від безперервних до перервних або навпаки.

Існує декілька термінів для опису специфічних деталей довгих кісток:

Термін	Значення
діафіз	стовбур довгої кістки; частина кістки між краями, кінцями (епіфізами).
епіфіз	частина кінця довгої кістки; регіони вторинного окостеніння.
епіфізіальна пластина	Епіфізи утворюють кінці довгих кісток (головки). Тонкий диск гіалінового хряща між діафізом і епіфізом; зникає двадцятьма роками від народження.
голівка	проксимальний суглобовий кінець кістки.
шийка	частина кістки між голівкою та віссю.