Чобіток Уна

Накладання цинк-желатинової пов'язки Унна ("чобітка" Унна). Рецепт цинк-желатинової пасти: Zinci oxydati, Gelatini аа 60,0, Glycerini 200,0, Aqvae destillatae 180,0. Гліцерин і желатин надають заспокійливу і болезаспокійливу дію на шкіру і виразку, а окис цинку володіє легкими антисептичними властивостями, сама пов'язка має виражену компресійну дію. Перед накладенням пов'язки в умовах стаціонару перебування у ліжку з піднятим ножним кінцем протягом доби для зменшення набряку м'яких тканин. Техніка накладання цинк-желатинової пов'язки. Необхідно, щоб паста була дуже теплою, але не гарячою (її розігрівають на водяній бані). Правильне накладення пов'язки — від основи пальців стопи до колінного суглоба, кінцівку піднята догори на 45°. Починають з того, що ногу бинтують марлевим бинтом не туго, в один шар, від підстави пальців до коліна, дуже рівно, без складок (особливо на стопі і вздовж гребеня і медіальної поверхні великогомілкової кістки), модулюючи бинт за формою гомілки за допомогою надрізів бинта, де це потрібно. Потім за допомогою широкого (5-6 см) пензлика наносять на бинт пасту, зверху знову бинтують ногу так само, як в перший раз, на бинт знову наносять пасту і так накладають їх в 3-4 шари. Чобіток, який утворився, закривають бинтом. Після охолодження і висихання (приблизно через годину) чобіток ущільнюється і хворий може ходити, наступати на хвору ногу. Якщо немає гострих запальних явищ в ділянці виразки і густих виділень з неї і тим більше, якщо немає виразки, такий чобіток накладають на 3-4 тижнів, а потім його знімають і накладають новий, так як значно зменшується набряк і чобіток стає дуже вільним, не чинячи компресійного дії. При гострих запальних явищах у виразці чобіток доводиться міняти через 8-10-12 днів (2-3 рази за курс лікування). В цілому, "чобіток" Унна накладають на 1,5-2 міс. При ПТФС можливе виникнення ускладнення захворювання - гострого тромбозу глибоких вен у пошкодженому сегменті, яке потребує ургентної госпіталізації (бажано в спеціалізоване судинне відділення) та інтенсивному лікуванні. Принципи проведення експертизи непрацездатності та диспансеризації хворого при ПТФС. Хворі з ПТФС з вираженою хронічною недостатністю (з трофічними виразками) часто або мають знижену працездатність, або втрачають її зовсім, а тому потребують в оформленні інвалідності III або II груп та перебування на диспансерному спостереженні у хірурга з систематичним проведенням курсів планової консервативної терапії (бажано в умовах стаціонару) і навіть за показами – хірургічного лікування

современные раневые покрытия (Hartmann, Convatec и др.);-