Позаматкова вагітність.Апоплексія

 Внутрішні статеві органи-від аорти(яєчникова) та від внутрішньої клубової артерії(маткова артерія).

Найчастіше апоплексія трапляється у середині МЦ (на 12-15 день), або друга половина МЦ.

За місцем розташування позаматкової вагітності розрізняють трубну (g. e. tubaria), яєчникову (g. e. ovarica), бахромкову (g. e. fimbrica), черевну (g. e. abdominalis) вагітності і вагітність в рудиментарному розі матки (g. in cornu rudimentario). Крім того, виділяють гетеротопічну вагітність (graviditas heterotopica), при якій є два плодових яйця, одне з яких розташоване в матці, а інше — поза нею. Трубна вагітність становить близько 90 % від усіх позаматкових вагітностей.

Частка пацієнток із супутньою патологією яєчників серед усіх госпіталізованих пацієнток з гос трим апендицитом становить 33,3 %. Захворювання мали переважно жінки віком до 25 років (76 %), що на нашу думку, зумовлено недостатньою зрілістю структур, які регулюють статеву функцію. Незалежно від віку пацієнток патологічний процес (фолікулярна кіста з розривом та без, нагноєна фолікулярна кіста, ендометріоїдна кіста, апоплексія яєчника, полікістоз) найчастіше локалізувався в правих придатках (65,4 %). Запропонований нами доступ забезпечує косметичний ефект, а також можливість проведення ревізії органів малого таза і гінекологічних операцій.

 Так, за даними низки авторів, на частку апоплексії яєчника припадає до 85,7 % оперативних втручань з приводу гострого апендициту, а в 30—50 % випадків захворювання діагностують як позаматкову вагітність [3]. З огляду на це, підозра на апоплексію яєчника потребує невідкладної госпіталізації пацієнтки, клінічного спостереження та лікування. Хірургічному лікуванню підлягають 40 % хворих [6]. Повторні апоплексії яєчників (21,6 % від усіх апоплексій яєчників) виникають унаслідок поєднання структурних змін яєчника та персистуючого запального процесу.

Згідно з отриманими результатами, незалежно від форми захворювання патологічний процес найчастіше локалізувався в правому яєчнику (36 (87,8 %) випадків), що пояснюється його анато мічною та фізіологічною особливістю: відходження a. ovarica від аорти, велика кількість венозних судин, топографічна близькість до апендикса. У групі хворих із супутньою гінекологічною патологією переважали катаральні апендицити, в групі без гінекологічної патології — деструктивні.

Можна зробити висновок, що наявність супутньої гінекологічної патології (фолікулярна кіста з розривом та без, нагноєна фолікулярна кіста, ендометріоїдна кіста, апоплексія яєчника) у жінок з гострим апендицитом завжди супроводжується перитонітом. У жінок, прооперованих з приводу гострого апендициту без супутньої гінекологічної патології, в 15,9 % випадках перитоніт не зафіксовано (табл. 8). При апоплексії яєчників переважно виконували клиноподібну резекцію яєчника (у 85,71 % випадків), за наявності фолікулярної кісти з розривом та без таку операцію застосовували у 64,3 % жінок. Фенестрацію кіст виконали у разі супутнього полікістозу яєчників в 100 % випадків. Аднексектомію застосували при ендометріоїдній кісті у 1 (16,6 %) пацієнтки. Енуклеацію кісти проведено у 3 (14,3 %) випадках при апоплексії яєчника та в 3 (21,4 %) — за наявності фолікулярної кісти з її розривом та без.