Hernia:questions&answers

 1. У хворих похилого й старечого віку відзначені інволютивні процеси в структурних компонентах м'язово—апоневротичної сполучної тканини, які є специфічними: зменшення поперечного перерізу сполучнотканинних пучків, втрата їх правильної орієнтації з хаотичним переплетенням, зменшення кількості еластичних волокон, що свідчить про біомеханічну нестабільність сполучнотканинних структур в цьому віці і відіграє важливу роль у формуванні косої ПГ.

 2. У хворих похилого й старечого віку спостерігають суттєве гальмування розвитку і диференціювання значної частини м'язових волокон. Зменшення середнього діаметра FOG—м'язових волокон на 16,6%, FG — на 18,3%, поряд з зменшенням абсолютної кількості м'язових волокон, що спричиняє зниження еластичності і швидкості скоротливої відповіді м'язового волокна, більш притаманне пацієнтам за прямої ПГ. 

3. Отримані результати свідчать, що ненатяжні методи пластики у хворих похилого й старечого віку більш ефективні у порівнянні з пластикою з використанням власних тканин: забезпечують меншу тривалість госпіталізації, більш швидку фізичну реабілітацію, меншу частоту ускладнень і рецидивів. При герніопластиці з використанням власних тканин їх натяг в подальшому спричиняє неспроможність у місцях медіальної чи латеральної пахвинних ямок.

 4. Перспективним у плані подальших досліджень є розроблення алгоритму вибору методу герніоп ластики у хворих похилого та старечого віку з приводу ПГ різного виду

Результати лікування пацієнтів з паховими грижами свідчать про переваги застосування сітчастих трансплантатів при проведенні герніопластики (частота ускладнень при автопластиках становила 16,8 %, а при алопластиках — 6,6 %). Причинами незадовільних віддалених результатів лікування хворих із зазначеною патологією є неправильний вибір способу пластики пахового каналу (6 %) і технічні помилки під час виконання операції (1,6 %). Поліпшення результатів лікування пов’язуємо не стільки з ширшим впровадженням алотрансплантаційних способів герніопластики, скільки з індивідуальним підходом до вибору способу пластики пахового каналу. Останнє можливе у разі володіння хірургами широким арсеналом оперативних втручань, зокрема при використанні сітчастих поліпропіленових протезів.