Process maligna

Малігнізація виразки – це переродження виразки шлунка в рак. Виразка ДПК малігнізує дуже зрідка. Найчастіше малігнізують кальозні виразки малої і особливо великої кривини, антрального і кардіального відділу шлунку. Також помічено, що частота переродження виразки залежить від її розмірів і зростає зі збільшенням діаметру виразки більше 2 см

Клінічні ознаки малігнізації виразки шлунка частіше вказують на задавнений рак, а не на ранню стадію його розвитку. До ознак малігнізації виразки відносяться:
*зміни перебігу виразкової хвороби шлунка (зникнення періодичності, циклічності, скорочення періодів ремісії);
*зміни характеру болю (менш різкий, але постійний, який не залежить від приймання їжі); *погіршення апетиту;
*прогресуюче схуднення;
*невмотивовану слабість; зменшення болючості при пальпації живота; гіпохромну анемію, зниження кислотності шлункового соку, постійну наявність скритої крові в калі. У 2-3% хворих спостерігають „німу” форму хвороби, коли пухлина тривалий час розвивається безсимптомно і виявляє себе віддаленими метастазами без будь-яких „шлункових” скарг. Треба відзначити, що стан хворого може покращитися після дієтичного і медикаментозного лікування

Діагностика 

*Лабораторні методи обстеження
(Загальний аналіз крові) – може бути гіпохромна анемія та підвищення швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитоз (розпад пухлини та інфікування); біохімічний аналіз крові (білірубін, загальний білок, цукор, калій, натрій, кальцій, хлор, креатинін, сечовина, амілаза, аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза, лужна фосфатаза) – спостерігають гіпопротеїнемію;
протеїнограма – гіпоальбумінемія, відносне підвищення глобулінів у сиворотці крові; коагулограма; загальний аналіз сечі; дослідження шлункового соку – гіпо- та ахлоргідрія, стійка до стимуляції гістаміном; дослідження калу на приховану кров.
(ЕФГДС) Для виявлення малігнізації виразки на ранній стадії розвитку необхідне систематичне диспансерне обстеження хворих на виразку шлунка з використанням гастроскопії і гастробіопсії. Цей метод дозволяє не тільки оглянути слизову оболонку шлунка, але і виконати прицільну біопсію. Одноразовий забір біопсії дозволяє підтвердити рак у 50% пацієнтів. Тому матеріал беруть із декількох секторів виразки (до 8), що дає можливість підтвердити діагноз у 100% хворих. З допомогою ЕФГДС з прицільною біопсією виявляють поверхневе, невелике ураження слизової оболонки і отримують матеріал для гістологічного дослідження.
уть бути від’ємними при неадекватній біопсії.
(Рентгенологічне обстеження) Рентгенологічні ознаки малігнізації виразки: велика ніша (більше 2 см), глибока з широкою інфільтрацією навкруги (симптом зануреної ніші), неправильність рельєфу слизової навкруги ніші, послаблення скорочень м’язової стінки. Зникнення ніші при рентгенологічному обстеженні може бути зумовлене ростом пухлини, а не загоєнням виразки. Виразки діаметром більше 2,5 см, особливо які розташовані у препілоричній частині шлунка, дуже підозрілі на малігнізацію

Диференційний діагноз 

Для визначення природи виразки використовують клінічний метод, який ґрунтується на принципі вивчення ступеня ефективності консервативного лікування. Доброякісна виразка під впливом активного терапевтичного лікування протягом 4-6 тижнів зменшується в розмірах і в подальшому рубцюється, тоді як малігнізована суттєво не змінюється. Проте, при цьому треба враховувати, що:
 встановлена можливість виразкування інфільтративних форм раку і епітелізації малігнізованих виразок;
терміни загоєння виразок шлунка індивідуальні і не можуть бути критерієм диференційної діагностики характеру виразкування;
 виразку шлунка, яка зарубцювалася з утворенням переривання складок, треба розцінювати, як малігнізовану. Відомо, що рак може розвинутись з епітелію, який вкриває виразковий рубець

Лікування 

Малігнізація виразки є абсолютним показанням до операції, яку проводять за всіма принципами онкологічного радикалізму. На думку більшості авторів прогноз при малігнізованих виразках є кращим від первинного раку шлунка. П’ятирічне виживання при виразках, ускладнених малігнізацією, у середньому в сім разів вище, ніж при первинному раку шлунка.