Лінії Лангера

• При виборі лінії розрізу завжди необхідно враховувати напрямок нервових волокон та судин. Фізіологічний розріз не повинен лишати тканин нейроваскуляризації. Відомо, що гіповаскуляризація та як наслідок гіпоксія впливає на загоєння післяопераційної рани.
• Також необхідно враховувати направлення м’язових рухів та виконувати розріз перпендикулярно до їх рухів 
• Визначаючи топографію майбутнього розрізу слід враховувати локалізацію патологічного процесу, а довжина розрізу залежить від розповсюдження втручання та від необхідності досягнення експозиції глибше розташованих структур.
• Велика кількість спеціалізованої літератури схематично зображує лінії розщеплення шкіри, або лінії Лангера по яким рекомендовано проводити розрізи. Дані лінії проведені через точки, що були намічені на шкірі трупів круглим шилом
•  На сьогоднішній день відомо близько 40 різноманітних термінів, що обумовлюють вищенаведені лінії: динамічні лінії обличчя, силові лінії, лінії Лангера, лінії Кохера, лінії розслаблення шкіри. Рубці мало помітні коли вектор розрізу співпадає з цими лініями. Якщо в місці розрізу направлення різних ліній не співпадає, то необхідно виконувати хірургічну маніпуляцію по лініям розслаблення шкіри 
• Прикладом ліній розслаблення шкіри може слугувати внутрішня, долонна поверхня передпліччя, де при згину долонні утворюються горизонтальні складки. На тих ділянках, де відсутні будь-які шкірні лінії, наприклад щічна ділянка, рубці будуть найбільш видимі 🚩
• Згідно тверджень К. П. Пшенистова заключним етапом хірургічного розрізу є утворення рубцевої тканини, цей процес регулюється певними чинниками, а саме: лініями зморшок, лініями контурів, лініями залежності, віком пацієнта, локалізацією та глибиною розрізу, кутом рани по відношенню до поверхні тіла, типом шкіри та хворобами дерматологічного профілю
• Лінії контурів-це лінії, що збігаються в місцях з’єднання різних поверхонь людського тіла, наприклад з’єднання щоки та зовнішнього носу, щоки та вушної раковини, щоки та шкіри шиї в підщелепній ділянці, шкіра губ та верміліону [15, 23]. Лінії залежності зустрічаються в людей похилого віку зі зниженням еластичності шкіри та при гіпотрофії підшкірно жирової клітковини голови та шиї. Типовим прикладом ліній залежності є зморшки по типу «шиї індика» та зморшки під кутом нижньої щелепи.
• Відомо, що при проведені розрізу по передньому краю зросту волосся частіше утворюються нормотрофічні рубці після Z-подібних розрізів, що повторюють напрямок їх росту. Нахил леза скальпелю під кутом 45° до вісі волосини дозволяє зберегти волосяні фолікули з проростанням волосся через рубцевозмінену тканину, що також буде маскувати наслідки розрізів шкіри голови та шиї [5]. Більшість науковців, котрі вивчають проблему регенерації шкіри після хірургічного розрізу зауважують, що в пацієнтів із патологією фіброзної та еластичної тканини, загоєння ран навіть після виваженого та заздалегідь запланованого розрізу відбувається з утворенням патологічного рубця.
• Важливим фактором прогнозування терміну післяопераційної реабілітації та типом виникнення рубцевої тканини вважають довжину рани. Вважається, що при невеликому розрізі рубець буде найнепомітнішим. Довгий прямий рубець піддається контракції стає натягнутим та гіпертрофованим [9, 29]. На наш погляд це спостерігається при виконанні розрізу більше ніж в одній анатомічній ділянці голови та шиї.
• Деякі вчені пропонують проводити короткі або довгі по сегментовані розрізи рівними частинами по типу «мехов акордеона» 
• Відомо, що довжина розрізу, за умов планового оперативного втручання, залежить від вогнища та локалізації патологічного процесу 🚨
• Відомо, що великий нахил площини розрізу по відношенню до поверхні шкіри сприяє утворенню гіпертрофічнозмінених рубцевих тканин у товщі дерми. У майбутньому рубцева тканина буде піддаватися контракції, що призводить до виникнення характерного нависання рубцевозміненої тканини з одного боку.
• Вищенаведений недолік буде більшою мірою виражений в анатомічних ділянках із товстою шкірою [5]. Після проведення ретельного моніторингу та вивчення спеціалізованої вітчизняної та іноземної наукової літератури нами не було виявлено повноцінної класифікації шкіри голови та шиї у залежності від товщини та як наслідок потрібного кута нахилу розрізу. Саме тому, вважаємо перспективним дослідження товщини шкіри в різних анатомічних ділянках голови та шиї в залежності від віку, гендерного розподілу та форми черепу. 
• Таким чином, індивідуальний підхід до пацієнта на момент планування оперативного втручання з врахуванням товщини шкіри, локалізації та вектору розрізу буде сприяти зменшенню періоду післяопераційної реабілітації, утворенню нормотрофічної рубцевої тканини, мінімальної травматизації судинних компонентів. 
•