Цитратний шок

Пошкодження передньої черевної стінки

При ударі помірної сили може виникати забій передньої черевної стінки і розрив м'язів. При цьому відчувається біль у місці травми, промацується гематома. Іноді виникає крововилив у підшкірну клітковину. Загальний стан постраждалого задовільний, пульс наповнений, не прискорений. Розриви м'язів можуть бути повними або частковими. При обстеженні постраждалого під шкірою визначається дефект у м'язі. З метою зменшення інтенсивності болю до місця травми прикладають холод.

*Лікування- Поранення шлунка і дванадцятипалої кишки підлягають зашиванню двоповерховими швами — неперервним кетгутовим на всі шари і вузловими шовковими на серозну і м'язову оболонки. Рани зашивають після видалення надлишку слизової оболонки і гемостазу в поперечному напрямі для запобігання звуженню та деформації шлунка і дванадцятипалої кишки. Рани тонкої кишки зашивають кисетними швами при невеликих розмірах поранень або двоповерховими швами в поперечному напрямі. Резекція тонкої кишки показана при повному перериванні і значних дефектах кишки, відриві брижі і-множинних пораненнях, розміщених близько одне від одного. Якщо поранений перебуває в дуже тяжкому стані, допускаються виведення ушкоджень кишки з черевної порожнини і фіксація її до парієтальйоЇ очеревини в ділянці операційної рани.В разі порушення цілості товстої кишки невеликірани зашивають, при значних дефектах і повних розривах кишки, відриві брижі показана резекція або виведення ушкодженої ділянки кишки з метою утворення калової фістули. При зашиванні ран і резекції товстої кишкїї застосовують триповерхові шви з наступною пластикою сальником для більшої герметичності зашитої рани. При позаочеревинних пораненнях прямої кишки, а також коли немає впевненості в надійному закритті ран внутрішньоочеревинного відділу прямої кишки і нижнього відділу сигмовидної кишки, накладають протиприродний задній прохід

*Ушкодження печінки з порушенням цілості капсули проходять тяжко і супроводяться симптомами шоку, внутрішньочеревної кровотечі і перитоніту. Хворі бліді, скаржаться на загальну слабість, запаморочення і сильний біль у черевній порожнині. Вони лежать на правому боці або перебувають у вимушеному напівсидячому положенні (симптом іванцякиванця). Стан хворих тяжкий, шкіра бліда, вкрита холодним потом, нерідко відмічається акроціаноз. У тяжких випадках можуть настати втрата свідомості, різке падіння артеріального тиску і ниткоподібний пульс. Живіт трохи здутий, не бере участі в акті дихання. При пальпації визначаються напруження м'язів і позитивний симптом Щоткіна — Блюмберга, особливо різко виражені в ділянці правого підребер'я. При перкусії внаслідок надходження крові і жовчі в черевну порожнину відзначається приглушення в пологих місцях її. Межі приглушення змінюються залежно від положення хворого. Границі печінки при розривах верхньої поверхні її і скупченні крові під правим куполом діафрагми збільшені догори. Рентгенівське дослідження показує високе стояння й обмеження рухомості правого купола діафрагми, збіль« шення тіні печінки, а також вільну рідину в пологих відділах живота, яка переміщається при зміні положення хворого.У крові виявляється зниження гемоглобіну й числа еритроцитів і лейкоцитоз. Звичайно для ушкоджень печінки є характерним прогресуюче наростання симптомів анемії. Лікування. Поранення і закриті ушкодження печінки підлягають терміновому оперативному втручанню, звичайно під загальним знеболюванням. Застосовують косий розріз у правому підребер'ї. Під час операції здійснюють ревізію органів черевної порожнини, уважно оглядають печінку, включаючи верхню і верхньозадню поверхні. Рану печінки обробляють обережно, дуже дбайливо видаляють некротичні, висячі ділянки її, сторонні предмети. Гемостаз досягається обколюванням кровотечних судин і зшиванням рани вузлуватими товстими кетгутовими швами. До резекції печінки вдаються дуже рідко: при розміжченні лівої частки, крайовому розміжченні або майже повному відриві частини правої частки. Для гемостазу рекомендується користуватися сальником на ніжці. Великі рани печінки покривають розпластаною ділянкою сальника, який фіксують вузлуватими кетгутовими швами по краях дефекту. Тампонаду марлею застосовують при великих дефектах печінки, коли неможливо накласти шви, а також при паренхіматозній кровотечі або загрозі вторинної кровотечі в післяопераційному періоді, Субкапсулярні гематоми спорожняють з допомогою пункції. Операцію закінчують старанним звільненням черевної порожнини від крові, введенням антибіотиків, тампонів і дренажів. Тампони підводять до місця поранення з метою гемостазу, дренажі — для введення антибіотиків і створення вільного відтікання жовчі в післяопераційному періоді. Під час операції роблять краплинно-струминне переливання крові, щоб своєчасно компенсувати крововтрату і запобігти шоку. У післяопераційному періоді може виникнути ряд тяжких ускладнень (шок, жовчний перитоніт, гепаторе-нальний синдром, вторинні кровотечі, абсцес печінки, піддіафрагмальний абсцес, жовчні фістули, сепсис). У зв'язку з тяжкістю ушкодження і післяопераційними ускладненнями відмічається висока летальність (30—50 % випадків).

*Ушкодження селезінки поділяються на закриті і відкриті. Закриті ушкодження її становлять 10—18,5 % усіх травм органів черевної порожнини. Під час Великої Вітчизняної війни поранення селезінки становили 5— 7 % усіх ран живота. Ці ушкодження виникають внаслідок безпосередньої травми ділянки селезінки, здавлення, тяжких струсів живота, а також при вогнестрільних і колото-різаних пораненнях. Особливо легко виникають ушкодження патологічно зміненої селезінки при малярії, тифах, спленомегалії та ін. Розрізняють ушкодження селезінки: а) повні, з порушенням цілості капсули (поодинокі і множинні розриви, розміжчення і т. д.); б) субкапсулярні, без порушення цілістності капсули (субкапсулярні, центральні навколоселезінкові гематоми). Незважаючи на збереження цілості капсули, може статися її розрив з проривом гематоми і сильною кровотечею в черевну порожнину (двомоментні розриви селезінки). Клініка ушкоджень селезінки різна залежно від характеру їх. При найчастіше спостережуваних одномо-ментних розривах селезінки відмічаються симптоми наростаючої гострої крововтрати, шоку і подразнення очеревини. Хворі скаржаться на загальну слабість, запаморочення і сильний біль у черевній порожнині, часто перебувають у вимушеному положенні на лівому боці з підтягнутими до живота стегнами (симптом іванця-киванця)- Нерідко виникають тяжкі порушення серцево-судинної системи, колапс і непритомний стан внаслідок сильної кровотечі й шоку. Живіт напружений, не бере участі в акті дихання; Спостерігається різка болісність при пальпації його, особливо в ділянці лівого підребер'я, симптом Щоткіна — Блюмберга позитивний. При перкусії виявляється вкорочення перкуторного звуку в пологих місцях черевної порожнини. При дослідженні прямої кишки внаслідок затікання крові визначається болісність і нависання прямокишково-маткового (у жінок) або прямокишково-міхурового (у чоловіків) заглиблення (дугласового простору). Рентгенівське дослідження виявляє високе стояння й обмеження рухомості лівого купола діафрагми, а також вільну рідину в нижніх відділах черевної порожнини, яка переміщається при зміні положення хворого. При повторних дослідженнях крові відмічається наростаюча анемія, зниження гемоглобіну і числа еритроцитів, помірний лейкоцитоз.

Лікування ушкоджень селезінки хірургічне. При субкапсулярних ушкодженнях її можливе консервативне лікування з додержанням суворого постільного режиму й застосуванням антибіотиків. Хворі потребують пильного нагляду. Якщо є симптоми внутрішньочеревної кровотечі або абсцедування, проводять термінову сплепектомію. Операцію виконують під загальним знеболюванням; найбільшого поширення набув доступ у лівому підребер'ї паралельно лівій реберній дузі+ на 3—4 см нижче від неї. При ушкодженнях селезінки можуть бути застосовані видалення, резекція і зашивання її. Найчастішою операцією є спленектомія. Вона показана при значних розміжченнях селезінки, ушкодженнях патологічне зміненої селезінки, надривах і тріщинах у ділянці воріт, великих гематомах, які загрожують розривом і вторинною кровотечею. Резекція селезінки показана при невеликих крайових пораненнях (крайова, кутова резекція) або тріщинах нижнього полюса її. Неодмінною умовою резекції селезінки є надійний гемостаз і обкутування її в ділянці операції сальником на ніжці. Сальник підшивають до селезінки кетгутовими швами. Шви накладають при поверхневих неглибоких пораненнях. Рекомендується додаткове підшивання сальника на ніжці або обкутування ним селезінки в ділянці поранення.

Перша допомога при тупій травмі живота-

· Холод на живіт. · Протишокові заходи: в/в поліглюкін, желатиноль, преднізолон, гідрокортизон, серцеві засоби. · Боротьба з внутрішньою кровотечею: в/в хлористий кальцій 10% - 10 мл, глюкоза 5-10%, фізрозчин, амінокапронова кислота, дицінон, поліглюкін, желатиноль, в/м вікасол 2-4 мл, · Термінове транспортування в хірургічне відділення на ношах лежачи на спині, Не можна , вводити знеболюючі засоби+ давати пити+ їсти+ давати ліки через рот Перша допомога при відкритій травмі- · На рану накласти ас. пов’язку, шкіряні покриви навколо рани обробити йодонатом, спиртом. 

При евентерації 'випадінні органів черевної порожнини), Не можна їх вправляти!!!

 Петлі кишок, що випали, покривають стерильними вологими серветками, змоченими розчином фурациліну, фізрозчином, обкладають їх ватно – марлевим валиком, щоб не стиснути їх при бинтуванні. · 

Боротьба з шоком. 

· Боротьба з внутрішньою кровотечею.

 · Якщо діагноз ясний, особливо при евентерації – ввести знеболюючі засоби. Термінове транспортування в хірургічне відділення для негайного оперативного лікування. Лікування травм живота з ушкодженням внутрішніх органів Під загальним знеболюванням проводиться термінова серединна лапаротомія.

 При ушкодженні органів ШКТ – ушивання або резекція ушкодженої ділянки кишки, шлунка. Санація і дренування черевної порожнини. При ушкодженні печінки, підшлункової залози – ушивання ран, при розмічених пораненнях – економна резекція і ушивання рани з тампонадою сальником. При ушкодженні селезінки – видалення селезінки (спленектомія).