Защемлені грижі

Хід оперативного втручання

Розтин шкіри достатнього розміру виконується над грижовим випинанням:

а) хірургічне втручання може проводитись під місцевим знеболенням, а при розширенні обсягу втручання або великих грижах ­ під загальним знеболенням;

б) проводити розтин защемлюючого кільця до розтину грижового мішка

в) розтин защемлюючого кільця проводиться після фіксації рукою хірурга

г) при самостійному вправленні защемленого органа в черевну порожнину після його розтину - проводиться ревізія вмісту мішка на життєздатність защемленого органа та адекватність кровообігу в ньому;

У ході операції необхідно його обов’язково витягти для огляду та оцінки наявності порушень кровообігу (якщо це технічно неможливо, показана герніолапаротомія або серединна лапаротомія для проведення ревізії).

При защемлених вентральних грижах необхідно провести ревізію грижового мішка, з урахуванням його багатокамерності та ліквідувати злуковий процес:

а) життєздатна кишка швидко набуває звичайного вигляду, забарвлення її стає

б) нежиттєздатна кишка має темне забарвлення, тьмяну серозну оболонку,

в) при сумніві у життєздатності кишки, показана її резекція (крім зміненої рожевим, серозна оболонка стає блискучою, візуалізується перистальтика, судини брижі пульсують (перед вправленням у черевну порожнину в брижу кишки вводять місцевий анестетик);

г) дряблу стінку, відсутня перистальтика кишки та пульсація судин брижі кишки, необхідно резектувати не менше 40 см привідної і 20 ­ 25 см відвідної кишки з анастомозом «кінець в кінець», при некрозі термінального відділу тонкої кишки формують ілеотрансверзоанастомоз «кінець в бік» або «бік у бік» після резекції зміненої кишки).

При флегмоні грижового мішка при паховій або стегновій грижі, хірургічне втручання проводиться у два етапи:

а) операція починається з лапаротомії:

– при некрозі тонкої кишки виконується резекція кишки з накладанням анастомозу;

– кишка, яка підлягає резекції, зашивається наглухо з обох кінців і після цього виконують герніотомію;

резектована защемлена кишка видаляється через герніотомічний отвір з ушиванням очеревини і дренуванням гернітомної рани без пластики грижових воріт.

При флегмоні грижового мішка при вентральній грижі, хірургічне втручання проводиться шляхом висічення всіх запально змінених тканин черевної стінки з виведенням за межі черевної порожнини защемленого органа.

Виділення грижового мішка повинно бути повним. Варіанти його обробки:

1) кисетний шов накладається на шийку з метою інвагінації грижового мішка (без розкриття і резекції);

2) інвагінація грижового мішка у черевну порожнину без попереднього ушивання;

3) розсічення і прошивання виділеного грижового мішка ззовні;

4) прошивання шийки грижового мішка кисетним швом ззовні;

5) прошивання шийки грижового мішка після попереднього скручування його; 6) прошивання шийки грижового мішка кисетним швом зсередини;

7) пересічення грижового мішка

Подальша пластика грижових воріт залежить від типу грижі. Так, для пахових гриж: при виборі способу пластики власними тканинами методики укріплення задньої стінки найпоширенішими є методи за Bassini, Shouldice, Lotheissen-McVay.

Сутність герніопластики за методом Lichtenstein полягає в наступному: після доступу до пахвинного каналу, грижовий мішок виділяють і розкривають, його вміст вправляють у черевну порожнину, в зоні шийки мішок прошивають і перев’язують, дистальніше шва відсікають та вправляють через внутрішнє пахвинне кільце. 

Дно пахвинного каналу закривають сітчастим імплантатом, котрий розрізається з метою вміщення елементів сім’яного канатика. У жінок сітку розміщують над круглою зв’язкою матки. Сітка фіксується медіально до внутрішнього косого м’яза, та латерально до пахвинної зв’язки. Вона укріплює дно пахвинного каналу, попереджає розвиток прямих пахвинних гриж та протрузію органів через внутрішнє пахвинне кільце. Спосіб A.Gilber передбачає одночасне укріплення задньої та передньої стінок пахвинного каналу застосуванням поліпропіленової системи PHS (Prolen Hernia System).