ГКН

-1-ГОСТРА СТРАНГУЛЯЦІЙНА НЕПРОХІДНІСТЬ КИШОК (E₁;X₂)

 Визначення:

часткове або повне порушення просування кишкового вмісту по травневому каналу, що супроводжується порушенням кровопостачання в судинах брижі в результаті завороту, вузлоутворення або перетиску кишки та судин брижі спайковими штрангами.

Скарги:

інтенсивний переймоподібний біль, що зростає в динаміці, через 4-6 годин стає постійним; багаторазове блювання - спочатку їжею, жовчю, потім - застійним кишковим вмістом; невідходження газів, відсутність випорожнень, сухість у роті, загальна слабкість.

Анамнез:

гострий початок захворювання, можливий у взаємозв’язку з раптовим підвищенням внутрішньочеревного тиску (піднімання надмірної ваги, нападоподібний кашель, розлади роботи кишечника), перенесеними операціями на органах черевної порожнини, переїданням.

Тривалість стаціонарного лікування: до операції - не більше 2 годин, після операції - 12-14 діб.

Критерії якості лікування:

а) ліквідація непрохідності хірургічним шляхом;

б) компенсація волемічних розладів;

в) загоєння лапаротомної рани.

Операція: серединна лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини із встановленням причини непрохідності, ліквідація непрохідності (усунення завороту, вузлоутворення, перетинання спайкових штрангів). Оцінка життєздатності кишки. При життєздатній кишці – інтубація кишки та ушивання черевної порожнини.

😷Після виписки із стаціонару хворий направляється для спостереження до хірурга поліклініки.

-2-ГОСТРА СТРАНГУЛЯЦІЙНА НЕПРОХІДНІСТЬ ТОНКОЇ КИШКИ, УСКЛАДНЕНА ПОРУШЕННЯМ КРОВООБІГУ І ГАНГРЕНОЮ КИШКИ (E₁;X₂;L₂;)

Визначення: часткове або повне порушення просування кишкового вмісту по травневому каналу, що супроводжується порушенням кровопостачання в судинах брижі в результаті завороту, вузлоутворення або перетиску кишки та судин брижі спайковими штрангами.

Лабораторна діагностика:

зростають ознаки загущення крові (підвищення гематокриту, в’язкості крові, гіперкоагуляція) і запалення (лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули ліворуч), знижується плазматичний об’єм, з’являються водно-електролітні порушення (гіпокаліємія, ознаки дегідратації (за П.І. Шелестюком).

Тривалість стаціонарного лікування: до операції – 2 години, після операції – 10-14 діб.

Критерії якості лікування:

а) компенсація волемічних розладів;

б) резекція некротизованої кишки в межах здорових тканин із формуванням міжкишкового анастомозу;

в) ліквідація перешкоди;

г) відновлення пасажу по тонкій та товстій кишці;

д) загоєння лапаротомної рани.

😷Після виписки із стаціонару хворий направляється для спостереження до хірурга поліклініки. 

-3-ГОСТРА СТРАНГУЛЯЦІЙНА НЕПРОХІДНІСТЬ ТОНКОЇ КИШКИ, УСКЛАДНЕНА ГАНГРЕНОЮ КИШКИ І ПЕРИТОНІТОМ (E₁;X₂;L₁;)

Об’єктивний стан:

у стадії перитоніту стан хворого погіршується до важкого. Характерні: тахікардія, тахіпное, тенденція до гіпотонії та зниження діурезу, сухість у роті, блідість і сухість шкірних покривів, спрага, підвищення температури тіла. З’являється м’язове напруження черевної стінки, позитивний с-м Щоткіна - Блюмберга, різке послаблення або відсутність перистальтики («мертва тиша», «феномен падаючої краплі»). Перкуторно – притуплення у відлогих місцях живота.

Тривалість стаціонарного лікування: до операції – 2-4 години, після операції – 18-22 доби.

Критерії якості лікування:

а) ліквідація гіповолемії;

б) ліквідація перешкоди;

в) резекція некротизованої кишки в межах здорових тканин із виведенням ентеро-стоми або, в обмежених випадках – накладення анастомозу;

г) купірування загальних і місцевих запальних реакцій;

д) загоєння лапаротомної рани первинним або вторинним натягом.

Операція: серединна лапаротомія, ліквідація перешкоди (розпрямлення завороту, вузлоутворення, перетинання спайкових штрангів). Інтубація тонкої кишки. Дренування черевної порожнини (4-8 дренажів);

а) при некротичних змінах у кишці та ознаках перитоніту – резекція тонкої кишки з формуванням ентеростоми (накладення анастомозу тільки за умов його захисту в початковій половині тонкої кишки);

б) за наявності – ліквідація супроводжуючих ускладнень (абсцесів, гнійних запливів).

-4-ГОСТРА ДИНАМІЧНА НЕПРОХІДНІСТЬ КИШОК (E₂;X₁;L₁)

Визначення:

гостре порушення кишкового пасажу внаслідок розладів нервової регуляції, скорочувальної функції тонкої і товстої кишок на фоні порушення кровопостачання або виникаюче вторинно на фоні запальних процесів у черевній порожнині.

Скарги:

розлитий біль по всьому животі, невідходження газів, затримка випорожнення, блювання шлунковим і кишковим вмістом.

Тривалість стаціонарного лікування: залежить від причини, яка викликала динамічну непрохідність кишечника.

Критерії якості лікування:

а) купірування загальних і місцевих запальних реакцій;

б) відновлення пасажу по тонкій та товстій кишках;

в) загоєння рани у випадку операції.

😷Лікування основного захворювання, яке викликало ознаки динамічної непрохідності кишок.

-5-ГОСТРА ОБТУРАЦІЙНА НЕПРОХІДНІСТЬ ТОВСТОЇ КИШКИ (E₁;L₂)

Визначення: 

гостре хірургічне захворювання, що проявляється порушенням пасажу кишкового вмісту в результаті обтурації кишки пухлиною, жовчними, каловими конкрементами (кровопостачання кишки по судинах брижі у початковій стадії не порушено) або стисканням кишки ззовні запальним інфільтратом, новоутвореннями позакишкової локалізації.

Скарги: 

неінтенсивний переймоподібний біль зі «світлими проміжками», метеоризм, невідходження газів, затримка випорожнень, сухість у роті, загальна слабкість; блювання спочатку їжею, жовчю, потім - із кишковим вмістом.

Іригографія: дефект наповнення, що обтурує просвіт товстої кишки.

Фіброколоноскопія: для визначення рівня перешкоди в товстій кишці.

 -6-ГОСТРА ОБТУРАЦІЙНА НЕПРОХІДНІСТЬ ТОВСТОЇ КИШКИ при ефективній консервативній терапії (E₁;L₂;)

Критерії якості лікування:

а) відновлення пасажу по кишечнику за допомогою консервативних заходів протягом 2-6 годин з часу захворювання;

б) купірування порушень гомеостазу;

в) можливість виконання надалі планової операції

Тривалість стаціонарного лікування: 2-3 доби з наступним оперативним втручанням.

1. Догляд за хворим:

–   Інтубація і декомпресія шлунка

–   Сифонна клізма

💉При поліпшенні стану хворого та ліквідації явищ непрохідності – уточнюється причина непрохідності. Якщо є онкологічне захворювання – лікування за відповідним протоколом.

-7- ГОСТРА ОБТУРАЦІЙНА НЕПРОХІДНІСТЬ ТОВСТОЇ КИШКИ при неефективності консервативної терапії (E₁;X₁;L₂;)

Госпіталізація: до хірургічного відділення для проведення корекції дегідратації, при неефективності лікування виконується операція.

Тривалість стаціонарного лікування: до операції – 6-12 годин, після операції - 10-14 діб.

Критерії якості лікування:

а) купірування загальних і місцевих реакцій;

б) відновлення прохідності кишки хірургічним шляхом;

в) загоєння рани

9. Операція: серединна лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини, встановлення причини і ліквідація непрохідності. Інтубація тонкої кишки, дренування черевної порожнини (1-2 дренажі).

Варіанти операції:

а) при непрохідності пухлинного генезу:

–   тонка кишка - резекція кишки або обхідний анастомоз;

–   сліпа кишка і висхідний відділ товстої кишки - геміколектомія або обхідний ілеотрансверзоанастомоз;

–   поперечно-ободова кишка - резекція кишки з пухлиною з формуванням концевої стоми або формування первинного анастомозу з превентивною двостовбуровою колостомою або двостовбурової трансверзостоми без резекції кишки;

–   нисхідний відділ товстої кишки, сигмоподібна кишка - резекція кишки з пухлиною з формуванням концевої стоми (операція Гартмана, Мікуліча), або формування первинного анастомозу з превентивною двостовбуровою колостомою або двостовбурової трансверзостоми без резекції кишки);

б) при обтурації кишки жовчним конкрементом, клубком аскарид - переміщення перешкоди з тонкої кишки у товсту або ентеролітотомія.