ШВЛ

Респіраторна підтримка – це комплекс механічних методів, призначених для часткового або повного заміщення системи зовнішнього дихання людини.
Основні методи респіраторної підтримки можна поділити на дві групи: штучна та допоміжна вентиляція легенів.
Штучною вентиляцією легенів (ШВЛ) називають забезпечення газообміну між повітрям (або спеціальною сумішшю) та альвеолярним простором легенів штучним способом. ШВЛ ще називають керованою механічною вентиляцією легенів, оскільки дихання пацієнта при її проведенні не допускається.
ШВЛ проводиться, як правило, в два способи.
Перший спосіб проведення ШВЛ – вдування – здійснюється шляхом подачі газової суміші безпосередньо в верхні дихальні шляхи;
другий – зовнішній – у результаті зовнішнього впливу на стінки грудної порожнини: грудну клітину або діафрагму. ШВЛ методом вдування можна поділити на два основних типи: вентиляцію з додатнім тиском, тобто з активним вдихом та пасивним видихом, та вентиляцію з додатньо-від’ємним тиском, тобто з активним вдихом і активним видихом.

Допоміжною вентиляцією легенів (ДВЛ) називають механічну підтримку заданого (або нижче заданого) рівня дихального об’єму або хвилинного об’єму вентиляції при одночасному диханні хворого. Основною умовою проведення допоміжної вентиляції є досягнення синхронізації дихання хворого та роботи апарату.
Для проведення респіраторної підтримки використовують апарати ШВЛ. У залежності від способу ці апарати поділяються на два види: апарати зовнішнього та внутрішнього впливу. Випуск апаратів зовнішнього впливу припинено, оскільки вони малоефективні та громіздкі. У таких апаратах складно контролювати температуру та вологість газу, який вдихається. Апарати ШВЛ внутрішнього впливу під час вдиху вдувають газ в легені пацієнта через верхні дихальні шляхи.
-проведення штучної вентиляції легенів киснем, повітрям та кисневоповітряною сумішшю;
 - проведення вентиляції легенів з активним вдихом та активним видихом або з активним вдихом та пасивним видихом;
 - проведення допоміжної вентиляції легенів в режимі зі слабким диханням пацієнта;
 - проведення непрямої керованої подачі газу (інгаляції);
 - проведення інгаляційного наркозу по напіввідкритому контуру.