Стегнова грижа

Класифікація.
Стегнові грижі поділяють на два види:
1. Судинної лакуни: a) типова стегнова грижа (hernia femoralis tipica); b) тотальна стегнова грижа судинної лакуни (hernia femoralis vasculolacunaris totalis); c) внутрішньопіхвова стегнова грижа судинної лакуни (hernia femoralis intravaginalis vasculo-lacunaris); d) латеральна стегнова грижа судинної лакуни (hernia femoralis vasculolacunaris lateralis); e) стегнова грижа лакунарної зв’язки (hernia femoralis lig. lacunaris) – грижа Laugier.
2. М’язової лакуни (hernia femoralis musculo-lacunaris) – грижа Hesselbach. У процесі формування стегнова грижа проходить три стадії: початкову, неповну (канальну), повну.

 Найчастіше застосовують спосіб автопластики стегнових грижових воріт за Bassini і Fabricius, особливо вони показані при защемлених стегнових грижах.
Суть методу Bassini полягає в тому, що видалення грижового мішка та закриття грижових воріт виконується з боку зовнішнього отвору стегнового каналу шляхом накладання швів на пахвинну та верхню лобкову зв’язки. Другий ряд швів накладають на пахвинну зв’язку і гребінчасту фасцію.
 При способі Fabricius грижові ворота закривають зшиванням пахвинної зв’язки з гребінчастою фасцією з можливим захопленням гребінчастого м’язу.
Метод Ruggi-Parlavecchio. Розріз при такій операції проходить паралельно до пахвинної складки й вище неї (як при пахвинній грижі). Видаляють грижовий мішок. Після цього підшивають краї поперечного й внутрішнього косого м’язів і пахвинну зв’язку до надкісниці лобкової кістки.

Сучасний підхід до лікування стегнової грижі передбачає алопластичний метод закриття стегнових воріт з використанням поліпропіленової сітки. Найбільш простий спосіб алопластики при стегновій грижі полягає у введенні в отвір стегнового каналу воланчика (парасольки) – «plug» з пропіленової сітки і його фіксації (спосіб Benhavid) або обтуруючого експлантата – Marlex mesh (спосіб Lichtenstein). Протягом 2-3 тижнів поліпропіленова сітка повністю проростає сполучною тканиною, що надійно укріплює стегновий канал.

Б А Г А Т О К А М Е Р Н І грижі

Класифікація. 1. За станом грижового вмісту: вправимі; частково невправимі; невправимі, защемлені. 2. За розмірами: малі – до 5 см; середні – від 6 до 15 см; великі – від 16 до 25 см; величезні – від 26 до 40 см; гігантські – понад 40 см. 3. За локалізацією грижового випинання: верхньо-серединні; середньосерединні; нижньо-серединні; бокові. 4. За формою грижового випинання: однокамерні; багатокамерні.

 5. За числом грижових випинань: поодинокі; множинні. 6. За часом виникнення грижі: ранні; пізні. 7. За ступенем порушення працездатності: без порушення працездатності; з обмеженням працездатності; з втратою працездатності. Найбільш обґрунтованою та інформативною визнано класифікацію SWR (Chevrel J.P., Rath A.M., 1999). За локалізацією Середина (М) Бокова (L) Поєднана (МL) За шириною грижових воріт W1 до 5 см W2 5-10см W3 10-15см W4 >15см За частотою рецидивів: R1, R2, R3, R4

Linea alba

*Classification. За локалізацією розрізняють надчеревні (hernia epigastrica), біляпупкові (hernia paraumbilicalis) і підчеревні (hernia hypogastrica) грижі. 

*Клінічна картина. Діагностика. У більшості випадків клініка гриж білої лінії живота мало виражена. Найчастіше вона є типовою, як при інших видах гриж. Часто виникає нудота, відрижка, печія, відчуття тиснення в епігастральній ділянці, іррадіація болю в підребер’я. У хворих із ожирінням, коли невеликі грижі визначити складно, такі симптоми гриж білої лінії живота оцінюють помилково як прояви захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози і навіть червоподібного відростка. Для кращої діагностики гриж білої лінії живота пацієнта слід положити строго горизонтально на спину. Ретельно пальпувати ділянку білої лінії в спокої, а потім при напруженні м’язів передньої черевної стінки. У випадках наявних гриж вони таким чином відносно легко виявляються. *Диференційна діагностика. Грижі білої лінії живота можуть симулювати ліпоми, фіброліпоми, нейрофіброми. Загальною ознакою цих пухлин є їх вільне зміщення разом з підшкірною клітковиною в складці, відсутність болю та ніжки, яка у випадках грижі, йде до апоневрозу. Крім того, симулювати грижі білої лінії можуть множинні пухлини інших ділянок тіла (ліпоматоз, нейрофіброматоз), метастатичні пухлини. 

*Лікувальна тактика. Лікування є лише операційним. Пластику можна проводити як власними тканинами, так і з використанням сітчастих імплантатів. Пластику грижових воріт власними тканинами проводять способом Сапежко–Дьяконова, тобто створюють дублікатуру апоневрозу. Методика операційного втручання з використанням імплантатів аналогічна до методики операцій пупкових гриж.  

Діафрагмальна грижа – вихід органів черевної порожнини в грудну порожнину через дефекти в природних отворах і слабких ділянках діафрагми. Класифікація діафрагмальних гриж (Петровский Б.В., 1980) I. Грижі власне діафрагми 1. Природжені грижі діафрагми:

 1) грижі реберно-хребетного відділу діафрагми: а) несправжні, б) справжні (грижі Bohdalek); 2) грижі грудинно-реберного відділу діафрагми: а) несправжні (френоперикардіальні), б) справжні (грижі Lorrey-Morgagni); 3) грижі купола діафрагми: а) несправжні, б) справжні; 4) аплазія діафрагми: а) однобічна, б) тотальна. 2. Травматичні діафрагмальні грижі. 3. Релаксація діафрагми (невропатичні грижі діафрагми). П. Грижі природних отворів діафрагми 1. Грижі стравохідного отвору діафрагми. 2. Короткий стравохід: а) природжений, б) набутий. 3. Параезофагальні грижі. Грижі стравохідного отвору діафрагми поділяють на чотири типи: I тип: ковзна грижа, внаслідок висхідної міграції стравохідно-шлункового з’єднання в середостіння. II тип: параезофагальна грижа, внаслідок дефекту у діафрагмальному отворі, який призводить до висхідної дислокації дна шлунка біля кардіального відділу. III тип: комбінована парезофагеальна і ковзна грижа. IV тип: комбінована парезофагеальна і ковзна грижа + інший вміст (частіше товста кишка) у грижовому мішку.

Справжні грижі слабких зон діафрагми виникають у результаті тих або інших умов, які сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску, зниженню тонусу тих відділів діафрагми, які представляють собою ділянку з’єднання різних її відділів. Це є зона грудинно-реберного трикутника, розміщеного в місці з’єднання грудинного і реберного відділів м’язової частини діафрагми і щілини Bohdalek – попереково-реберного трикутника, розміщеного між відповідними її відділами Найбільш поширеними грижами природних отворів є грижі стравохідного отвору. При III типі гриж шлунок может повертатися на 180о навколо поздовжньої осі – органоаксіальний заворот, або поперечної осі – мезоаксіальний заворот.