Гострий апендицит

Червоподібний відросток є вторинним (периферійним) лімфоїдним органом. У слизовій оболонці та підслизовому прошарку стінки червоподібного відростка розташовані численні скупчені та одинокі лімфоїдні вузлики (noduli lymphoidei aggregati et solitarii). Їх найбільше у червоподібному відростку дітей і підлітків (до 550), а діаметр коливається в межах 0,2–1,2 мм. Переважна більшість вузликів у цей період мають центри розмноження, в яких є багато лімфобластів, клітин, що мітотично діляться, макрофагів і плазмоцитів.
Також, вважають, що аппендикс є певним аналогом водія ритму, як в серці, тільки в кишечнику. Виходячи з тонкої кишки, стул, тиском подразнює механорецептори, що розміщені в основі апендикса, що стимулює генерацію хвилі перистальтики що прямує від осноми відростка вгору по висхідній ободовій кишці. Цим пояснюється дисфагія внаслідок нескоординованих перистальтичних рухів після апендектомії.

З практичної точки зору дуже важливо знати проекцію основи червоподібного відростка на передню стінку черевної порожнини. Основа червоподібного відростка проектується на передню черевну стінку на межі між зовнішньою і середньою третинами лінії, що з’єднує праву верхню передню клубову ость і пупок (точка МакБерні (McBurney)). Найчастіше основа червоподібного відростка проектується на межі між правою і середньою третинами лінії, що з’єднує праву і ліву верхні передні клубові ості (точка Ланца).

Розташування червоподібного відростка залежить від його довжини і розташування сліпої кишки. Переважно він залягає у правій клубовій ямці, але може розміщуватися вище або нижче неї. Напрямок розміщення червоподібного відростка може бути низхідним (у 40–45 % випадків), бічним (17–20 %) чи висхідним (11–13 %). При висхідному положенні червоподібний відросток найчастіше розташований за сліпою кишкою.


Вважається, що найголовнішою причиною розвитку апендициту є закупорювання червоподібного відростка. Обструкція може відбутися через потрапляння калових мас в відросток, або якщо туди потрапляє чужорідне тіло чи гельмінт.
Одним з найбільш поширених причин обструкції просвіту апендиксу є гіперплазія лімфоїдних фолікулів у підслизовому шарі. Оскільки придаток є периферичним імунним органом, гіперплазія виникає як адаптаційний механізм у відповідь на будь-яку біактеріальну чи вірусну інфекцію в організмі. Внаслідок гіперплазії, розмір фолікулів збільшується, а розмір прозвіту апендикса відповідно зменшується, що і призводить до закриття просвіту апендикса, з формуванням обмеженої порожнини. 
 
У першу чергу внаслідок ішемії відмирає слизовий шар, який забезпечував наш апендикс шаром слизу від впливу мікроорганізмів, а оскільки слизового бар’єру більше немає, бактерії з радістю почнуть роз’їдати підслизовий а потім і м’язовий шар, що в кінцевому результаті призведе до розриву стінки апендикса та виходу його вмісту у черевну порожнину. І для попередження перитоніту адаптаційні механізми нашого організму формують периапендикулярний абсцес (це щось на подобі запасної стінки).

Circulum vitiosus