Гідрохлортіазид

Фармакотерапевтична група.

Сечогінні препарати з помірно вираженою активністю, група тіазидів. Прості тіазидні діуретики. Гідрохлортіазид. Код АТХ С03А А03.

Фармакодинаміка.

Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком середньої сили дії. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегменту петлі Генле, не впливаючи на ділянку, яка проходить у мозковому шарі нирки. Гідрохлортіазид блокує карбоангідразу у проксимальному відділі звитих канальців, прискорює виведення із сечею іонів калію, гідрокарбонатів та фосфатів. Практично не впливає на стан кислотно-лужного балансу (іони натрію виводяться або разом з іонами хлору, або з гідрокарбонат-іонами, тому при алкалозі посилюється виведення гідрокарбонатів, при ацидозі — хлоридів). Гідрохлортіазид підвищує виведення іонів магнію, затримує виведення уратів. Гідрохлортіазид знижує виведення кальцію із сечею, зменшуючи утворення кальцієвих ниркових каменів.

Фармакокінетика.

Після прийому гідрохлортіазид швидко, але не повністю (60–80%) всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Діуретичний ефект розвивається через 1–2 години, досягає максимуму через 4 години та триває 10–12 годин. Зв’язування з білками плазми крові становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар’єр та в грудне молоко.

Гідрохлортіазид не підлягає істотному метаболізму. Первинний шлях елімінації — ниркова екскреція у незміненому вигляді. Період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить близько 6 годин, у пацієнтів з помірно вираженою нирковою недостатністю — 11,5 години.

Клінічні характеристики.

Показання.

Набряковий синдром різного генезу (при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом, нефротичному синдромі, хронічній нирковій недостатності, передменструальному синдромі, затримці рідини при ожирінні, а також спричинений прийомом ліків, наприклад кортикостероїдами); артеріальна гіпертензія (як монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами); симптоматичне лікування нефрогенного нецукрового діабету (для зменшення поліурії); субкомпенсовані форми глаукоми; профілактика утворення кальцієвих ниркових конкрементів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших сульфонамідів або до будь-якого компонента препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); механічна непрохідність сечовивідних шляхів; тяжка печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія; анурія; подагра (тяжкі форми); гіповолемія; декомпенсований цукровий діабет; порушення водно-сольового обміну (гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія).

Немеланомний рак шкіри.

Підвищення ризику виникнення немеланомного раку шкіри (НМРШ) зі збільшенням кумулятивної дози ГХТЗ було виявлено в двох фармакоепідеміологічних дослідженнях. Фотосенсибілізувальна дія ГХТЗ може бути механізмом розвитку цієї патології.

Пацієнтів, які приймають ГХТЗ окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами, слід поінформувати про ризик розвитку НМРШ, особливо при тривалому застосуванні, про необхідність регулярно оглядати шкіру та негайно повідомляти лікаря про нові ураження або про будь-які підозрілі новоутворення на шкірі, зміни уражень шкіри або родимок.

Для зниження ризику розвитку раку шкіри пацієнтів слід поінформувати про можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу сонячного світла і УФ-опромінення, а в разі їх впливу — про необхідність адекватного захисту шкірних покривів. Необхідно в найкоротші терміни обстежити підозрілі ураження шкірних покривів, включаючи гістологічне дослідження біопсійного матеріалу.