Oncology

Класифікації онкологічних захворювань. 

 Система TNM Т ( tumor, первинна пухлина)- розміри та ступінь місцевого поширення.

Виділяють: 

Tx,To,Tis,T1-4 N ( nodulus, регіонарні лімфатичні вузли)- відсутність чи наявність метастазів, ступінь їхнього ураження. 

 М ( metastasis, віддалені метастази)- наявність чи відсутність віддалених метастазів. 

 G- диференціація пухлини G1- високодиференційована; G2- помірнодиференційована; G3- низькодиференційована; G4- недиференційована. 

 R- резидуальна (залишкова) пухлина. Rх- недостатньо даних для визначення р/п; Rо- р/п відсутня; R1- залишкова пухлина визначається лише мікроскопічно; R2- пухлина визначається макроскопічно (візуально, пальпаторно) 

Клініко-анатомічна класифікація: 

Доклінічна стадія (0)- Тis, пухлина не проростає базальної мембрани.

 1 клін.стадія- Т невеликих розмірів, яка знаходиться в межах тканини органа, де вона виникла. Відсутні регіонарні та віддалені Mts. 

2 клін.стадія- Т дещо більших розмірів, без виходу за межі органа. N та М не визначаються; або розміри і поширеність як в 1 клін. стадії, проте є поодинокі N; 

3 клін.стадія- Т дещо більших розмірів, як в 2 клін.стадії, наявні N, проте без проростання в сусідні анатомічні структури і без М; 

4 клін.стадія- наявні М, навіть без даних про N. 

Клініко- статистична класифікація 

Група 1а- усі хворі, в яких лікар запідозрив рак; 

Група 1б- усі хворі з передраковими станами;

Група 2- хворі на рак із визначеним діагнозом, що потребують відповідного лікування; 

Група 2а- хворі, лікування яких має бути радикальним; 

Група 3- практично здорові люди, які пройшли радикальне лікування і в даний час не мають ознак наявності пухлини. 

Група 4- хворі з первинно- запущеним процесом, або ті, у кого лікування виявилось неефективним

Наявність передракових захворювань, зміна характеру скарг, що супроводжували захворювання, синдром "малих ознак". 

Синдром "плюс-тканини" - візуалізація пухлин та проліферації тканин (лейкоплакії, папіломи, поліпи, аденоми, невуси,тощо). 

Синдром патологічних виділень - поява патологічних виділень з травного тракту, піхви, молочної залози, бронхів.

Синдром порушення функції - непрохідність порожнистих органів, функціональна недостатність органів. 

Морфологічна діагностика 

Мазки-відбитки; морфологічний препарат, отриманий шляхом контакту між поверхнею пухлини та предметним склом. 

Пункційна цитологія: отримання матеріалу для морфологічного дослідження шляхом пункції голкою. 

Біопсія: патогістологічне дослідження видаленої пухлини, або її частини (після пуакції або ексцизії).

*Променева терапія злоякісних пухлин. 

В основі терапевтичного ефекту ефекту іонізуючої радіації на злоякісні пухлини лежить ряд факторів. Не всі нормальні тканини одинаково чутливі до дії іонізуючої радіації. 

1. Чим вище регенеративна здатність тканини тобто чим вище й мітотична активність та ступінь диференціації, тим чутливіша вона до променевої терапії. Ряд чутливості до променевої терапії виглядає наступним чином: кровотворна тканина, епітеліальна, сполучна, м'язова, нервова. Тому і чутливість пухлин до іонізуючої радіації буде так само залежати від виду тканини, з якої вони походять.

2. Чим краще васкуляризована пухлина, тим вища її чутливість до опромінення.
 3. Чим недосконаліша структура та функціональні особливості пухлинних клітин, тим більше вони будуть пошкоджуватись іонізуючою радіацією. Променева енергія для лікування злоякісних пухлин застосовується в вигляді рентгенівських променів, гама- та бетапроменів, а також корпускулярної енергії. Застосування іонізуючої радіації може супроводжуватись ускладненнями - розвитком виразок в зоні опромінення та променевою хворобою
Абластика (з лат. ablastica — а-+ blastikos пускає паростки, що проростає) — принцип в хірургії, що полягає в запобігання рецидива і метастазування злоякісної пухлини шляхом видалення пухлинного вогнища разом з лімфатичними судинами і регіонарними лімфатичними вузлами єдиним блоком в межах здорових тканин, не торкаючись уражену тканину.

• Запобігання травматизації пухлини під час операції.
• Видалення пухлини в межах здорових тканин. Ці кордони різні і залежать від локалізації і морфологічних особливостей пухлини
• Видалення пухлини в єдиному блоці з регіонарними лімфатичними вузлами.
• Першочергове перев'язка кровоносних судин на початку операції для попередження гематогенного метастазування.
• Ізоляція серветками клітин на поверхні пухлини, якщо вона проросла серозну оболонку і контактує з іншими тканинами.
• Використання лазерного скальпеля, діатермокоагуляції і кріодеструкції, що руйнують ракові клітини і блокуючих їх вихід на поверхню тканин.
• Періодичне промивання і зміна рукавичок та інструментів, особливо при маніпуляціях на пухлинах під час операції.
• Виконання неоад'ювантного (передопераційного) курсу променевої або хіміотерапії, завдяки чому зменшується можливість метастазування пошкоджених клітин пухлини під впливом операційної травми

Антибластика (з лат. ablastica — анти-+ blastikos пускає паростки, що проростає) — це комплекс прийомів, спрямованих на знищення розсіяних в операційному полі клітин злоякісної пухлини. Дисемінація виникає як під час операції, якщо не ефективна абластика, так і при проростанні пухлини в серозні оболонки, коли з її поверхні внаслідок слабкої адгезії відокремлюються і поширюються клітини-новоутворення.

Антибластика досягається різними шляхами. У першу чергу слід обробляти етиловим спиртом ті місця, де був контакт з пухлиною, а краще закладати в них на кілька хвилин серветки, змочені етиловим спиртом, змащувати поверхню пухлини 1 — 5% спиртовим розчином йоду.

У деяких випадках можливе видалення з операційної рани ракових клітин за допомогою промивання розчином хлоргексидину.

В останні роки стали широко застосовувати різні протипухлинні хіміопрепарати (залежно від характеру пухлини), які вводять в рану під час або після операції.

З антибластичних метою використовують довгостроково діючі форми ліків — носіїв хіміопрепаратів. Це іммобілізовані на поліметілсілоксане або ліпосомальні форми хіміопрепаратів. Поступово віддаючи хіміопрепарат, вони забезпечують тривалий вплив. Для антибластики пропонується близькофокусна рентгенотерапія на рану під час операції (І. Т. Шевченка, 1963), лазерне опромінення після попереднього введення фотосенсибілізуючих речовин, але ті методи складні і не отримали суттєвого розповсюдження.