Діагностика ГКН

Рентгенологічне дослідження – основний спеціальний метод діагностики ГКН, за допомогою якого можна виявити наступні ознаки: 

1. Чаша Клойбера – горизонтальний рівень рідини з 
куполоподібним проясненням над ним, що має вигляд перевернутої чаші. 

•      При странгуляційній непрохідності може проявлятися вже через годину, при обтураційній – через 3-5 годин з моменту захворювання. Кількість чаш буває різною, іноді вони можуть нашаровуватися одна на одну у вигляді сходів. 
•     Рівні рідини (тонко- і товстокишкові), локалізовані лише у лівому підребер’ї, вказують на високу непрохідність. 
•     При тонкокишкових рівнях вертикальні розміри переважають над горизонтальними, наявні напівмісячні складки слизової оболонки; 
•    у товстій кишці горизонтальні розміри переважають над вертикальними, визначається гаустрація.

2. Кишкові аркади з’являються, коли тонка кишка роздувається газами, при цьому в нижніх колінах аркад наявні горизонтальні рівні рідини.
3. Симптом перистості зустрічається при високій кишковій непрохідності й пов’язаний з розтягуванням порожньої кишки, що має високі циркулярні складки слизової.
УЗД-ознаки кишкової непрохідності: 
• розширення просвіту кишки > 2 см з феноменом 
«секвестрації рідини»; 
• потовщення стінки тонкої кишки > 4 мм; 
• наявність зворотно-поступального руху хімусу по кишці; 
• збільшення висоти складок слизової > 5 мм; 
• збільшення відстані між складками > 5 мм; 
• гіперпневматизація кишечнику у привідній частині при динамічній кишковій непрохідності – відсутність зворотно-поступального руху хімусу по кишці; феномен секвестрації рідини в просвіт кишки; 
• не виражений рельєф складок слизової; 
• гіперпневматизація кишечнику у всіх відділах 

Головне завдання оперативного втручання – відновлення пасажу вмісту по кишечнику (розсічення спайок, розправлення завороту, вузлів петель, дезінвагінація, видалення пухлини). Існує правило: чим важчими є стан хворого й інтоксикація, тим менш радикальною повинна бути операція. 
Після виконання лапаротомії здійснюють ревізію черевної порожнини, перед початком якої рекомендується зробити новокаїнову блокаду брижі тонкої й товстої кишок. Ревізія починається від дуоденоеюнального переходу, поступово наближаючись до ілеоцекального кута. Орієнтування здійснюється по петлях кишечнику, роздутих газом, які розташовуються вище місця перешкоди. При роздутті всього тонкого кишечнику – локалізація непрохідності в товстому кишечнику. При ревізії визначають життєздатність кишки, етіологію непрохідності. Особливу увагу звертають на «типові» місця: кутові сегменти (печінковий і селезінковий кути ободової кишки), місця виникнення внутрішніх гриж (внутрішні пахові й стегнові кільця, затульний отвір, зв’язка Трейца, Вінслов отвір та отвір діафрагми).
Методи визначення життєздатності кишки універсальні: після зігрівання кишки серветками, змоченими в теплому ізотонічному розчині натрію хлориду, протягом 10-15 хвилин, а також після введення 20-40 мл теплого 0,25% розчину новокаїну в брижу серозна оболонка кишки рожевого кольору, блискуча, зберігається перистальтика даної ділянки, визначається пульсація судин брижі.
Резекцію кишки при непрохідності проводять згідно з універсальними принципами: 
1. Виділяють відрізок 30-40 см вище місця перешкоди, тобто привідного відділу (звичайно роздутого газами), і 15-20 см нижче, тобто у відвідному відділі. 
2. Виконують анастомоз «бік у бік» або «кінець у кінець» (останній тип застосовується лише при незначних розходженнях у діаметрі привідної та відвідної частин кишки, за відсутності декомпенсованої непрохідності). 
3. При високій імовірності неспроможності швів анастомозу доцільно виконувати операцію типу Майдля (навіть якщо можливе відновлення кишкової непрохідності). 
4. Якщо з якоїсь причини накладання первинного анастомозу неможливо, необхідно приводити і відводити відрізки кишки з формуванням стоми на передній черевній стінці. Виключення становлять операції на сигмовидній кишці, коли відведений відрізок кишки ушивають наглухо й занурюють у черевну порожнину – обструктивна резекція типу Гартмана.