Групи крові у людини - це система антигенів еритроцитів, яка
представлена олігосахаридними структурами, зв'язаними з білками
оболонки еритроцитів, котрі здатні викликати утворення специфічних
антитіл і вступати з ними в реакцію.
Антигенна структура
еритроцитів (фенотип) є генетично визначеною (генотип).
Характерною властивістю групових антигенів є їх здатність до
стимуляції продукції відповідних до них антитіл у людей, які не
мають цього антигену. В трансфузіологічній серології відрізняються
два типи групових антитіл: природні та імунні.
Система AB0 представлена двома груповими антигенами A і B
(аглютиногенами) та груповим олігосахаридом H, останній
знаходиться на еритроцитах групи 0 і не має антигенної
детермінанти. У межах антигену A спостерігається дальша антигенна
диференціація на підгрупи A1, A2 та інші. Різновиди антигену B
з'являються дуже рідко. У сироватці крові людей без відповідного
антигену наявні природні (постійні, регулярні) антитіла класу IgM
до групових антигенів A і B - анти-A (алоаглютинін, ізоаглютинін,
гемаглютинін a(альфа) та анти-B (алоаглютинін, ізоаглютинін,
гемаглютинін b(бета). Таким чином, різні співвідношення групових
антигенів еритроцитів та алоантитіл (ізоаглютинінів) сироватки
крові дають чотири групи крові:
0a(альфа)b(бета)(I), Ab(бета)(II) з підгрупами
A1b(бета)(II) та A2b(бета)(II), Ba(альфа)(III),
AB0(IV) з підгрупами A1B0(IV) та A2B0(IV).
Імунні антитіла анти-A чи анти-B, найчастіше класу IgG
з'являються в результаті переливань груповонесумісної крові або
внаслідок імунізації матері груповими антигенами плода.
Природні
та імунні групові антитіла відрізняються рядом фізико-хімічних і
біологічних властивостей, з яких найбільше значення мають
здатність проходити через плаценту, оптимальна температура та
оптимальне середовище реакції з антигенами, теплова чутливість.
Визначення груп крові за системою AB0 грунтується на феномені
аглютинації з використанням двох методичних підходів:
1. На еритроцитах визначають наявність антигенів A, B за
допомогою:
а) стандартних сироваток із специфічними ізоаглютинінами;
б) моноклональних антитіл (МКА);
2. У сироватці визначають наявність ізоаглютинінів a(альфа)
та b(бета) за допомогою стандартних еритроцитів відомої групи
крові.
1.1. Стандартні сироватки груп 0(I), A(II), B(III)
1.2 Стандартні еритроцити підгруп 0(I), A(II), B(III)
2.1. Техніка визначення груп крові
за допомогою стандартних сироваток
Визначення проводять у приміщенні з задовільним освітленням
при температурі від +15 до +25 град. C. Використовують цільну
кров, відмиті еритроцити, еритроцити в плазмі, сироватці або в
0,9% розчині натрію хлориду. У хворих на анемію кров стабілізують
гепарином.
2.1.1. Позначити на площині групу крові зліва направо "0",
"A", "B".
2.1.2. Під відповідними позначками нанести по одній великій
краплі (0,1 мл) кожної сироватки двох серій.
2.1.3. Поряд з кожною сироваткою нанести по 1 маленькій
краплі (0,01 мл) досліджуваної крові (еритроцитів).
2.1.4. Змішати окремими скляними паличками кожну краплю крові
(еритроцитів) з відповідною сироваткою.
2.1.5. Змішавши всі краплі, пластину погойдують, потім на
1 - 2 хв. залишають у спокої і знову погойдують. Спостереження за
ходом реакції проводять не менше як 5 хв., хоча аглютинація
починається вже протягом перших 10 - 30 с. Спостереження необхідно
продовжувати далі - до 5 хв., тому що можлива пізня аглютинація,
наприклад, з еритроцитами групи A2.
2.1.6. Через 3 - 4 хв. до крапель суміші сироватки з
еритроцитами, де відбулась аглютинація, додають по 1 краплі
(0,05 мл) 0,9% розчину натрію хлориду і продовжують спостерігати
до 5 хв. при періодичному погойдуванні пластини.
2.4. Трактування результатів
при визначенні груп крові перехресним методом
Трактування результатів реакцій проводять за оцінкою і
співставленням результатів, отриманих за допомогою стандартних
сироваток (два верхні ряди) і за допомогою стандартних еритроцитів
(нижній ряд).
Результати реакцій, отриманих за допомогою стандартних
сироваток і стандартних еритроцитів, повинні співпадати, тобто
вказувати на наявність аглютиногенів та аглютинінів відповідно до
однієї й тієї ж групи крові. Можливі чотири комбінації результатів.
Моноклональні антитіла анти-A та анти-B призначені для
визначення груп крові людини за системою AB0 замість стандартних
ізогемаглютинуючих сироваток.
Визначення груп крові за системою AB0 у донорів і реципієнтів
перехресним методом включає виявлення антигенів A і B в
еритроцитах людини за допомогою МКА анти-A та анти-B, виявлення
ізоаглютинінів a(альфа) і b(бета) у сироватці або плазмі
досліджуваної крові стандартними тест-еритроцитами всіх груп.
3.2. Характеристика та основні властивості МКА анти-A і анти-B
Моноклональні антитіла анти-A і анти-B продукуються двома
різними гібридомами і є розведеною асцитичною рідиною мишей-носіїв
відповідної гібридоми, в якій знаходяться специфічні
імуноглобуліни класу M (IgM), спрямовані проти груповоспецифічних
антигенів A і B людини.
МКА не мають антитіл іншої специфічності і тому не викликають
неспецифічної поліаглютинації еритроцитів.
МКА анти-A та анти-B перевірені всіма поширеними методами
визначення груп крові - паралельно з ізогемаглютинуючими
сироватками AB0. Результати довели надійність визначення груп
крові у разі застосування моноклональних реагентів. Авідність,
тобто час настання реакції аглютинації, її яскравість, у МКА
анти-A та анти-B набагато вища, ніж у стандартних сироваток,
особливо у випадку слабко виражених антигенів еритроцитів.
3.5. Контроль неспецифічності аглютинації еритроцитів
Реагенти МКА для визначення груп крові виготовлені на 0,9%
розчині натрію хлориду, який перешкоджає спонтанній аглютинації
еритроцитів. Однак для виключення аутоаглютинації, котра може
спостерігатися у деяких хворих (мієломна хвороба, опікова
хвороба), а також у пуповинній крові новонароджених, у випадку
позитивної реакції аглютинації еритроцитів з обома моноклональними
реагентами анти-A і анти-B, тобто встановлення групи крові AB(IV),
необхідно провести додаткове контрольне дослідження даного зразка
крові з 0,9% розчином натрію хлориду. Для цього змішують одну
велику краплю (0,1 мл) 0,9% розчину натрію хлориду з маленькою
(0,01 мл) краплею досліджуваної крові. Відсутність аглютинації в
досліджуваній крові свідчить, що кров належить до групи AB(IV).
За наявності спонтанної аглютинації (позитивна реакція в
контрольній краплі) рекомендується повторити визначення групи
крові, використовуючи відмиті еритроцити даного зразка крові.
У випадку розбіжності результатів визначення групи крові у
донорів за допомогою МКА і стандартних еритроцитів, використання
такої крові для переливання хворим не дозволяється, і кров
направляють для детального дослідження до спеціалізованої
лабораторії.
4.2. Технічні помилки при визначенні груп крові
- помилковий порядок розміщення стандартних сироваток або
еритроцитів у штативах; помилковий порядок розміщення
моноклональних реагентів;
- помилковий порядок нанесення їх на пластинку;
- неправильне співвідношення кількості сироватки і
еритроцитів, а також кількості моноклональних реагентів і
еритроцитів;
- недотримання часу, необхідного для проведення реакції;
- проведення реакції при температурі в приміщенні, вищій
25 град. C (псевдонегативний результат);
- невикористання контрольної реакції з сироваткою групи
AB(IV); або ізотонічного розчину натрію хлориду при роботі з МКА;
- забруднення або використання мокрих піпеток, пластинок,
паличок;
- використання недоброякісних стандартів, наприклад,
перетермінованих сироваток (недостатньо активних), забруднених або
частково висушених, які можуть викликати неспецифічну реакцію
аглютинації. Те ж саме відноситься і до моноклональних реагентів.
Поряд з цим слід звернути увагу на режим центрифугування:
надмірне центрифугування еритроцитів під час їх відмивання може
спричинити псевдопозитивний результат, а недостатнє -
псевдонегативний.
У всіх випадках нечіткого або сумнівного результату необхідне
повторне визначення групи крові за допомогою стандартних
алоімунних сироваток двох серій, моноклональних реагентів, а також
перехресним методом.
Коментарі
Дописати коментар