Щитовидна залоза

1. Антитиреоїдні ЛЗ — тіонаміди. Дія проявляється через 1–3 тиж. (пригнічують синтез ГЩЗ, але не пригнічують секреції синтезованих раніше гормонів); з часом необхідно зменшувати дозу. Перед початком лікування оцініть загальний аналіз крові та, при необхідності, активність трансаміназ і концентрацію білірубіну в сироватці крові. Невелика гранулоцитопенія може бути симптомом гіпертиреозу і не є протипоказанням до застосування тіонамідів. Якщо під час лікування кількість гранулоцитів становить: 1500–1000/мкл → слід запланувати частіший контроль, розглянути можливість зниження дози антитиреоїдного препарату; 1000–500/мкл → необхідно зменшити дозу, розглянути можливість припинення лікування; <500/мкл → обов’язково відмініть ЛЗ! (ефективним може бути лікування за допомогою Г‑КСФ [G-CSF]— гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору). У процесі лікування антитиреоїдним ЛЗ не проводять рутинного моніторингу лейкограми або функції печінки, але при найменшій підозрі на гранулоцитопенію або ураження печінки необхідно виконати відповідні дослідження. Слід поінформувати пацієнта про можливі ускладнення, пов'язані з лікуванням — у разі гарячки і болю у горлі (як правило, з'являються першими при агранулоцитозі) слід припинити прийом тіонаміду і терміново звернутися до лікаря. У такій ситуації необхідно визначити кількість лейкоцитів у периферичній крові та лейкоцитарну формулу. Якщо пацієнт коли-небудь переніс агранулоцитоз, застосування препарату з групи тіонамідів абсолютно протипоказане. Пацієнта слід проінформувати про можливі симптоми ураження печінки (жовтяниця, ахолічний кал, темна сеча) і про необхідність звернення до лікаря також у разі виникнення сверблячого висипу, болю в суглобах, болю в животі, нудоти або вираженої слабкості.

Йод у йодиді калію (неорганічний йод) — у вигляді розчину Люголя (8 мг йоду в 1 краплі) або насичений розчин йодиду калію (SSKI [saturated solution KI]; 50 мг йоду у 1 краплі); знижує синтез і вивільнення ГЩЗ; використовується при лікуванні тиреотоксичного кризу і, іноді, під час підготовки до операції на щитоподібній залози у хворих з ДТЗ з судинним зобом і без вузлів щитоподібної залози. Не рекомендується використовувати при йод-індукованому тиреотоксикозі і при плануванні лікування радіоактивним йодом (йоднакопичувальна здатність буде знижена на ≥6 міс.).

β-блокатори. Покази: тахікардія  (у спокої >90/хв) і надшлуночкова аритмія, ретракція повік, тремор рук, підвищена пітливість. Якщо для ефективності достатньо самих лише антитиреоїдних ЛЗ, не потрібно застосовувати β-блокатори. Зазвичай, використовується пропранолол п/о 10–40 мг 3 × на день, вищі дози при лікуванні тиреотоксичного кризу; рідше β1-селективні ЛЗ — атенолол (25–100 мг/добу, 1–2 × на день), метопролол (25–50 мг 2–3 × на день або табл. з пролонгованим вивільненням 1 × на день), або інший β-адреноблокатор, який пацієнт застосовував раніше згідно з кардіологічними показаннями.

1. Механізм дії і ризик: 131I емітує β- і γ- випромінювання. β-випромінювання незворотно пошкоджує клітини щитоподібної залози, має невеликий діапазон дії (≈2 мм) і його вплив обмежується щитоподібною залозою. Частина введеного 131I, яку не поглинула щитоподібна залоза, швидко виводиться з сечею; експозиція органів, чутливих до випромінювання (кісткового мозку, статевих залоз) — невелика.

2. Протипокази: вагітність та грудне вигодовування, встановлений діагноз або підозра на злоякісний новоутвір щитоподібної залози, що супроводжується гіпертиреозом (необхідне хірургічне втручання), нездатність дотримуватись рекомендованих запобіжних заходів (напр., планування вагітності протягом 6 міс. після лікування), а також супутня активна офтальмопатія помірного або тяжкого ступеня.  

1. Покази:

1) абсолютні — встановлений діагноз або підозра на злоякісну пухлину щитоподібної залози з супутнім гіпертиреозом;

2) відносні — альтернатива лікуванню 131I (перевага надається операції при наявності симптомів компресії при великому вузловому зобі і великих гормонально-неактивних вузлах, або при загрудинному зобі).