Ацетонемічний синдром

Cиндром блювання завжди був у центрі уваги практичних лікарів різного фаху. Проте для дитячих лікарів він є одним з найчастіших синдромних діагнозів, що становить значні труднощі стосовно визначення остаточної нозологічної форми. Одним із варіантів синдрому блювання є так званий ацетонемічний синдром (АС), який має декілька синонімів: недіабетичний кетоацидоз, ацетонемічне блювання, циклічний ацетонемічний синдром, синдром циклічного ацетонемічного блювання (ЦАБ), синдром циклічного блювання (Cyclic Vomiting Syndrome – CVS), а іноземними педіатрами визначається також як «періодичний синдром» і навіть «черевна епілепсія», «автономна епілепсія», «конвульсивний еквівалент» і «мігрень, яка поєднується з нудотою і блюванням» [2, 10, 15, 20]. Численність різних назв АС пояснюється, безумовно, розмаїттям етіологічних чинників і фонових станів, на тлі яких він виникає, а також багатьма ще остаточно не з’ясованими питаннями його патогенезу. Однозначного погляду щодо тотожності синонімів «ацетонемічний синдром» і «синдром циклічного блювання» на сьогодні немає, хоча ці стани мають спільні ланки патогенезу і за багатьма клінічними проявами достатньо подібні.

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду АС не виділяється як окрема нозологічна форма, проте розділ ХVIII під шифром R11 містить синдром циклічного блювання. Згідно з Римськими критеріями III (2006 р.), класифікація функціональних розладів системи травлення також чітко визначає спеціальну педіатричну рубрику: H. Функціональні розлади: діти і підлітки. H1b. Синдром циклічного блювання.

Ацетонемічний синдром (АС) – сукупність симптомів, які зумовлені підвищенням вмісту в сироватці крові кетонових тіл: ацетону, ацетооцтової та β-оксимасляної кислот – продуктів неповного окиснення і розпаду жирних кислот та кетогенних амінокислот, які утворюються при ферментації харчових мас, що містять певні сорти жирів та білків.

АС є патологічним станом, який трапляється переважно у дитячому віці. Сприяють розвитку кетозу в дітей особливості їхнього метаболізму: зниження інтенсивності процесів утилізації кетонових тіл, менша кількість запасів глікогену в печінці при більш високому рівні метаболізму. АС трапляється у 4-6% дітей віком від 1 до 12-13 років, а у пубертатному періоді він припиняється [2, 10, 12, 17].

Профілактика АС є одним з найбільш перспективних напрямків у вирішенні проблеми зниження захворюваності. Превентивні заходи повинні проводитися насамперед у майбутніх матерів. У всіх випадках необхідним є тренувальний режим (гімнастика тощо), своєчасна діагностика і лікування гестозів та інших ускладнень вагітності. Вагітним потрібен збалансований режим харчування, який виключає продукти з алергізуючою дією. Доцільно обмежити вживання цільного молока, яєць, солодощів, картоплі, виробів з борошна, міцних бульйонів.

Діти з аномаліями конституції потребують тривалого грудного вигодовування і якомога пізнішого введення прикорму. Розширювати раціон харчування малюків слід обережно, краще за все з веденням харчового щоденника. Обов’язково включати у раціон кисломолочні суміші. Дітей з АС не слід перегодовувати, слід обмежити вживання м’яса, несамперед жирних сортів, ковбас, копченостей, смажених котлет, сметани, вершкового масла, розширювати дієту і забезпечувати енергетичну цінність харчування за рахунок овочів і фруктів, виключаючи шпинат, щавель, зелену квасолю. Не рекомендується вживати продукти і страви з печінки, мізків, нирок, які багаті на пурини.

Необхідно притримуватися тактики застережливого проведення щеплень із попередньою підготовкою і дотриманням інструкції та календаря щеплень, який повинен бути індивідуалізованим. Для дітей з АС потрібне достатнє перебування на свіжому повітрі, регулярні дозовані фізичні навантаження без перевтомлення; загартовування і заняття у басейні також будуть корисними; достатній для свого віку сон; харчування повинно бути за можливості дрібним, необхідно уникати тривалих перерв між прийомами їжі.