Цефуроксим
напівсинтетичний антибіотик групи цефалоспоринів ІІ покоління для перорального і парентерального застосування.
Як і інші β-лактамні антибіотики, діє бактерицидно.
Механізм дії препарату полягає у порушенні синтезу клітинної стінки бактерій.
До препарату чутливими є наступні збудники: грампозитивні мікроорганізми — стафілококи (у тому числі ті, які нечутливі до препаратів групи пеніцилінів), стрептококи, більшість клостридій; Borrelia burgdorferi; грамнегативні мікроорганізми —Bordetella spp., , сальмонели, нейсерії, Haemophilus spp., клебсієли, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Proteus spp.; анаеробні бактерії — пептококи, пептострептококи, фузобактерії, пропіонібактерії. Нечутливими до цефуроксиму є лістерія, легіонелли, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter spp., Morganella morganii, Citrobacter spp., туберкульозна паличка, рикетсії, хламідії, грибки. Цефуроксим був уперше розроблений компанією «Ґлаксо» (зараз — ГлаксоСмітКляйн) у 1978 році як «Зінацеф» та був схвалений FDA у 1983 році.[1]
Завдяки існуванню парентеральних та пероральних (у вигляді цефуроксиму аксетилу) форм випуску цей антибіотик однаково ефективний як при пероральному, так і при парентеральному застосуванні, що додатково дає можливість ступінчатого застосування препарату (перехід від парентерального введення до перорального прийому).
Цефуроксим показаний при інфекційно-запальних захворюваннях, що спричинені чутливими до препарату збудниками:
порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,25 ;0,75 і 1,5 г.
та порошку для приготування 2,5% суспензії для прийому всередину.
Як і інші β-лактамні антибіотики, діє бактерицидно.
Механізм дії препарату полягає у порушенні синтезу клітинної стінки бактерій.
До препарату чутливими є наступні збудники: грампозитивні мікроорганізми — стафілококи (у тому числі ті, які нечутливі до препаратів групи пеніцилінів), стрептококи, більшість клостридій; Borrelia burgdorferi; грамнегативні мікроорганізми —Bordetella spp., , сальмонели, нейсерії, Haemophilus spp., клебсієли, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Proteus spp.; анаеробні бактерії — пептококи, пептострептококи, фузобактерії, пропіонібактерії. Нечутливими до цефуроксиму є лістерія, легіонелли, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter spp., Morganella morganii, Citrobacter spp., туберкульозна паличка, рикетсії, хламідії, грибки. Цефуроксим був уперше розроблений компанією «Ґлаксо» (зараз — ГлаксоСмітКляйн) у 1978 році як «Зінацеф» та був схвалений FDA у 1983 році.[1]
Завдяки існуванню парентеральних та пероральних (у вигляді цефуроксиму аксетилу) форм випуску цей антибіотик однаково ефективний як при пероральному, так і при парентеральному застосуванні, що додатково дає можливість ступінчатого застосування препарату (перехід від парентерального введення до перорального прийому).
Цефуроксим показаний при інфекційно-запальних захворюваннях, що спричинені чутливими до препарату збудниками:
- при сепсисі, бактеріальній септицемії, перитоніті, менінгіті;
- інфекціях дихальних шляхів — пневмоніях (у тому числі для ступінчатого застосування[2]), бронхітах, бронхоектатичній хворобі, абсцесі легень;
- інфекціях ЛОР-органів — синуситах, тонзилітах, фарингітах, середньому отиті[3];
- інфекціях сечостатевої системи — уретриті, гострому та хронічному пієлонефриті, циститі, симптоматичній бактеріурії[4];
- інфекціях шкіри та м'яких тканин (бешиха, ранові інфекції, піодермія, фурункульоз);
- інфекціях кісток і суглобів — остеомієліті, септичному артриті;
- інфекціях органів малого тазу;
- інфекціях травної системи;
- гострому гонококовому уретриі і цервіциті;
- для профілактики інфекційних ускладнень після операцій.
порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,25 ;0,75 і 1,5 г.
та порошку для приготування 2,5% суспензії для прийому всередину.
Коментарі
Дописати коментар