Цитратний шок

Секреція та концентрація гормонів. 

Щитоподібна залоза дорослої людини виділяє за добу 103 нмоль{80 мкг) тироксину і 70 нмоль (4 мкг) трийодтироніну.
Концентрація Т4 в плазмі крові становить 103 нмоль/л(0,8 мкг/л), Т3 — 2,3 нмоль/л або 0,015 мкг/л.
Концентрація незв'язаної фракції тиреоїдних гормонів залежить від кількості транспортних білків.

1.Вплив гормонів на інтенсивність метаболізму. 

Інтенсивність метаболізму у стані спокою під впливом гормонів зростає, особливо це помітно в умовах надлишку тиреоїдних гормонів. Збільшення інтенсивності метаболізму відбувається майже у всіх клітинах-мішенях, за винятком головного мозку, яєчок, лімфатичних вузлів, селезінки, аденогіпофіза. Підвищується поглинання кисню, теплоутворення.
Зростання інтенсивності метаболізму під дією тиреоїдних гормонів може у своїй основі мати їх вплив.

2.Вплив гормонів на вуглеводний метаболізм. 

Тиреоїдні гормони у фізіологічних концентраціях потенціюють дію Інсуліну і сприяють глікогенезу й утилізації глюкози. При збільшенні концентрації гормонів (під час стресу або фармакологічним шляхом) розвивається гіперглікемія за рахунок потенціації глікогемолізу,викликаного адреналіном. Зростає глюконеогенез,окислення глюкози та її всмоктування в кишках вторинним активним транспортом.

3.Вплив гормонів на білковий метаболізм. 

Тиреоїдні гормони у фізіологічних концентраціях мають анаболічну ДІЮ — стимулюютьгинтез білків, проте у великих концентраціях викликають їх катаболізм.

4.Вплив гормонів на жировий метаболізм. 

Тиреоїдні гормони стимулюють усі аспекти жирового метаболізму — синтез ліпідів, їх мобілізацію й використання.
Збільшення їх концентрації призводить до ліполізу — зменшення в крові концентрації тригліцеридів,фосфоліпідів та зростання вільних жирних кислот і гліцерину.
Під впливом гормонів підвиш,ується кількість рецепторів ліпопротеїнів низької щільності {ЛПНЩ) і падає число холестеролових — у печінці. Це призводить до збільшення виділення холестеролу з організму, зменшення його рівня в крові.

5.Влив гормонів на автономну нервову систему

полягає у тому, що у клітинах-мішенях збільшується КІЛЬКІСТЬ бета-адренорецепторів, які синтезуються під впливом тиреоїдних гормонів, що призводить до посилення ефекту катехоламінів в ефекторних клітинах.

6.Вплив гормонів на вісцеральні системи. 

Система кровообігу. Частота скорочення серця прискорюється завдяки збільшенню кількості Р-адренорецепторІв у пейсмекері та посилення впливу катехоламінів; сила скорочення — підвищується в результаті збільшення в кардіоміоцитах пулу важких ланцюгів а-міозину, що мають високу активність АТф-ази.
Системо дихання. Вентиляція легень поглиблюється, що є пристосувальною реакцією до зростання поглинання кисню при збільшенні інтенсивності метаболізму.

Гіпертиреоз-
■зростання інтенсивності метаболічних процесів, внаслідок чого збільшується поглинання кисню. Виникають опосередковані зміни в системах кровообігу (серці) і дихання, спрямовані на збільшення вентиляції легень та серцевого викиду крові, щоб забезпечити потреби у кисні;
■ збільшення інтенсивності метаболізму та стимуляція катаболізму білків призводять до зменшення маси тіла, негативного азотного балансу організму;
■ збільшення інтенсивності метаболізму призводить до зростання теплоутворення і, як наслідок, - до підвищеного потовиділення та непереносимості спеки;
■ зростання впливу катехоламінів на функції завдяки тиреоїдній потенціації утворення в клітинах-мішенях бета-адренорецепторів;
■ зменшення рівня холестеролу в крові;
■ підвищеної нервозності, легкого тремтіння витягнутих рук завдяки впливу на моторну кору великого мозку та підкіркові структури;
В збільшення маси щитоподібної залози - виникнення зобу;
ІІ можливого екзофтальму, хоча тиреоїдні гормони скоріше до цього не причетні.
Мікседема-

• В інтенсивність метаболізму падає, наслідком чого є зниження поглинання кисню, що відповідно призводить до зменшення вентиляції легень, серцевого викиду, інтенсивності метаболізму та чутливості до катехоламінів;
• В катаболізм білків падає, маса тіла збільшується, виникає позитивний азотний баланс. Теплоутворення знижується, виникає непереносимість холоду;