Гостра печінкова недостатність

Код за МКХ 10: KXI K72.0 

Печінкова недостатність  проявляється  гостро,   
Характерними 
синдромами   є   диспетичні   розлади,   нудота,  блювота,  підйом 
температури,  порушення функцій ЦНС,  печінковий запах, наростання 
геморагічного   синдрому  (петехії,  носові,  маткові  кровотечі), 
розширення вен передньої черевної стінки,  іктеричность та свербіж 
шкіри,  склер,  печінкові  долоні.  
В  початковій  стадії розвитку 
хвороби печінка може бути збільшеною,  а при цирозах  -  зменшена. 
Гостра  печінкова  недостатність  у  дорослих переважно обумовлена 
цирозом печінки різної (найчастіше алкогольної) етіології  в  його 
кінцевій  стадії або розвитком фульмінантного гепатиту.  Необхідно 
звертати  увагу  на  епідеміологічний,  токсикологічний   анамнез, 
супутні   захворювання   шлунково-кишкового  тракту,  онкоанамнез, 
спосіб життя (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія).

 На догоспітальному  етапі  повинна   надаватися   невідкладна 
допомога (оцінка загального стану, катетеризування периферичної, а 
при можливості - центральної вени,  встановлення шлункового зонду, 
сечового катетера,  підтримка прохідності та адекватної вентиляції 
легень,  проведення  неінвазивного  моніторингу:   пульоксиметрія, 
вимірювання тиску,  частоти дихання). 
 Час транспортування хворого 
повинен   бути   мінімальним,   необхідно   завчасно    попередити 
лікувальний  заклад про госпіталізацію хворого,  при цьому вказати 
його вік, стан життєво важливих функцій організму.
     Хворих з  гострою  печінковою  недостатністю госпіталізують у 
відділення інтенсивної терапії,  а при інфекційних захворюваннях - 
у   інфекційне  відділення.  При  отруєннях,  токсичних  ураженнях 
пацієнтів  бажано  госпіталізувати  у  центри   екстракорпоральної 
детоксикації. 


1. Збір   анамнезу  захворювання,  візуальний  огляд,  оцінка 
загального стану хворого,  оцінка стану свідомості за  шкалою  ком 
Глазго; 

     2. Вимірювання ЧСС,  пульсоксиметрія,  АТ, ЦВТ (катетеризація 
центральної вени), якщо можливо - СІ, ПСО; 

     3. Вимірювання діурезу; 

     4. Лабораторне обстеження:
     - визначення групи крові, резус-фактору;
     - загальний  аналіз  крові  (вміст  тромбоцитів,   тривалість 
кровотечі);
     - загальний аналіз сечі (вміст жовчних пігментів, діастази);
     - копрограма;
     - коагулограма;
     - біохімічний аналіз крові (АЛТ,  АСТ, загальний білірубін та 
його фракції,  загальний вміст білка та його  фракцій,  креатинін, 
сечовина, альфа-амілаза);
     - аналіз крові на HbSAg, HbCAg, ПЦР на TORCH-інфекції;
     - ЕКГ;
     - УЗД органів черевної порожнини;
     - при можливості - біопсія печінки;
     - вимірювання показників КОС та лактату;
     - при отруєнні дослідження промивних вод шлунку;

 Лікувальна програма 
     1. Інфузійна   терапія:   об'єм   інфузії   для  детоксикації 
(з урахуванням перспераційних та патологічних втрат) 50-100  мл/кг 
з корекцією електролітів та КОС. 

     2. Відновлення енергетичних процесів,  інфузія 10-20% глюкози 
в добовій  дозі  5-10   г/кг,   препарати   для   зняття   набряку 
гепатоцитів; 

     3. Препарати, що зменшують цитоліз - гепатопротектори; 

     4. Препарати, що знижують рівень гіперамоніємії; 

     5. Для зменшення продукції аміака, токсинів та для звільнення 
кишківника від азотвмісних продуктів із  ШКТ:  промивання  шлунку, 
сифонна  клізма;  для  подавлення  кишкової  флори  -  антибіотики 
(неоміцин, аміноглікозиди, метронідазол). 

     6. Корекція гіпоальбумінемії; 

     7. При  ознаках  ДВЗ-синдрому  без  кровотечі:  гепарини  під 
контролем коагулограми; 

     8. Для    корекції    геморагічного    синдрому,   кровотечі: 
свіжозаморожена плазма, гемостатики; 

     9. Ентеросорбція; 

     10. Препарати для гальмування протеолітичного вибуху; 

     11. Антиоксиданти, мембраностабілізатори; 

     12. При печінковій енцефалопатії: обмеження поступлення білку 
до 40-60 г/добу. Протисудомна терапія; 

     13. При асциті петльові та дистальні діуретики, за показами - 
лапароцентез.  При ускладненні  асциту  бактерільним  перитонітом: 
антибактеріальна терапія; 

     14. Підтримка  адекватної вентиляції,  за показами проведення 
ШВЛ; 

     15. Методи екстракорпоральної детоксикації за показами; 

     16. Консультації спеціалістів: лікаря-інфекціоніста, хірурга, 
невропатолога, токсиколога. 

Характеристика кінцевого 

        очікуваного результату лікування 

     Очікувані результати лікування - часткове відновлення функції 
печінки.    В    разі   необхідності   вирішувати   питання   щодо 
трансплантації печінки. 

     Тривалість лікування  у  відділенні  інтенсивної  терапії:  в 
середньому від 2 до 4 тижнів, якщо немає ускладнень. 


Критерії якості лікування 
     Стабілізація лабораторних     та    біохімічних    показників 
(печінкових проб).  системи згортання крові, газообміну, зникнення 
або  зменшення  жовтяниці,  відновлення свідомості та газообміну в 
легенях, діурезу, зникнення судом. 


Можливі побічні дії та ускладнення
     - печінкова енцефалопатія;
     - набряк мозку;
     - печінкова кома;
     - ниркова недостатність;
     - дихальна недостатність;
     - кардіоваскулярні розлади;
     - розлади кислотно-лужного стану та дисбаланс електролітів;
     - коагулопатія та кровотеча;
     - сепсис;
     - панкреатит;
     - портальна гіпертензія;
     - асцит та печінковий гідроторакс;
     - спонтанний бактеріальний перитоніт; 

     Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
     - профілактика    поліорганної    недостатності   (легеневої, 
ниркової, серцево-судинної, коагулопатії, панкреатиту;
     - профілактика інфекційних ускладнень;
     - профілактика    кровотечі   з   вен   стравоходу,   шлунку, 
кишківника; 
  Вимоги до дієтичних призначень і обмежень 
     Хворим необхідно забезпечити повноцінну  за  калорійністю  та 
якістю вуглеводну дієту, з введенням їжі ентеральним (шлунковим чи 
інтестинальним) або парентеральним шляхом.
     Після стабілізації  стану  хворого - перевод до хірургічного, 
терапевтичного або гастроентерологічного відділення.