Кров

2.1. Виготовленню компонентів крові передує заготівля донорської крові, тобто вилучення цільної крові із судинного русла для її подальшого консервування або розділення на компоненти. У такий спосіб можна отримати донорські плазму, еритроцити, тромбоцити та лейкоцити.

2.2. Заготівля донорської крові

Під час забору крові використовують спеціальні полімерні контейнери для заготівлі крові різноманітних конфігурацій відповідно до інструкції виробника. Перед тим, як взяти кров, полімерний контейнер необхідно перевірити на відсутність дефектів чи забруднення, а також на відповідність його типу кроводачі. Про виявлені дефекти в контейнерах для заготівлі крові необхідно повідомляти постачальника.

2.5. Вимоги до транспортування компонентів крові

Для перевезення компонентів крові необхідно використовувати валідовану систему, за якої підтримується відповідна температура зберігання компонента впродовж допустимого максимального часу (24 години) та граничні значення температури при транспортуванні. Бажане використання температурних індикаторів для стеження за температурою під час перевезення.

При відпуску компонентів в установі служби крові необхідно перевіряти їх температуру зберігання. Для миттєвого зчитування даних про температуру з поверхні упаковки можна використовувати електронний сенсорний пристрій.

Якщо не передбачено негайного переливання, то отримані компоненти необхідно помістити у відповідний холодильник для зберігання.

Еритроцити транспортуються при температурі від +2 °С до +6 °С. Температура контейнерів для еритроцитів не повинна опускатися нижче за +1 °С та підніматися вище +10 °С. Валідовані системи перевезень повинні забезпечити, щоб наприкінці максимального часу перевезення (24 години) температура не перевищувала +10 °С.

Тромбоцити мають перевозитися в ізольованих контейнерах з елементами, які стабілізують температуру, підтримуючи її при перевезеннях максимально наближеною до рекомендованої для зберігання. Час перевезення без перемішування не повинен перевищувати 24 години.

Експрпес-метод стандартного реагенту анти-резус Rho(D) у пробірці без підігріву.

На дно пробірки вносять одну краплю стандартного реагенту анти-резус, додають краплю досліджуваної крові і перемішують струшуванням. Аглютинація настає впродовж 1 хв, але для стійкого результату контакт еритроцитів з реагентом повинен тривати не менше 3 хв. Для виключення неспецифічної реакції додають 2-3 мл ізотонічного розчину. Аглютинація еритроцитів вказує на резус-позитивну приналежність досліджуваної крові (Rh+). При відсутності аглютинації – кров резус-негативна.