Desmurgia

Десмургія - наука про пов'язки, їх правильне накладання і застосування.

Пов'язка - засіб тривалого лікувального впливу на рану, ор­гани тіла з використанням різноманітних матеріалів та речо­вин і утримування їх на тілі пацієнта. 

Призначення пов'язки є захист ран, патологічно змінених і пошкоджених тканин від впливу зовнішнього середовища. Водночас пов'язка може засто­совуватися для постійного рівномірного тиску на певну ділянку людського  організму,  а також з  метою утримування частини тіла в знерухомленому положенні (іммобілізація) або для витя­гу. Всі наведені завдання досягаються шляхом накладення різних видів пов'язок.

Класифікація пов'язок:

1.   За призначенням – фіксуючі, утримуючі перев'язувальний матеріал на рані чи ділянці тіла; іммобілізуючi, які забезпечують знерухомлення частини тіла; пов'язки з витягом; стискаючі пов'язки.

2.   За зовнішнім виглядом і формою матеріалу: бинтові; косинкові; пращоподібні; контурні; Т-подібні.

3.   За способом фіксації перев'язувального матеріалу: клейові (клеолові, колоїдні); лейкопластирні; бинтові.

4.   За консистенцією: м'які; тверді (гіпсові, шини, пластмасові та ін.).

Правила накладення пов'язок:

1.  Пацієнт  повинен  знаходитися  в  зручному  положенні, м'язи максимально розслаблені, вільний доступ до бинтованої частини тіла; остання повинна знаходитися в такому положен­ні, яке вона займатиме після накладення пов'язки (функціонально вигідне положення), і бути не­рухомою; по можливості повинна знаходитися на рівні грудей того, що бинтує.

2.  Якщо хворий не може утримати частину тіла, що бинтується, в необхідному положенні,то це здійснює помічник того, хто накладає пов'язку.

3.  Накладаючий пов'язку повинен бути  повернутий лицем до пацієнта, щоб слідкувати за виразом його обличчя, його станом, а після накладення пов'язки уточнити, чи не відчуває хворий яких-небудь незручностей у зв'язку з накладеною пов'язкою.

4.  Пов'язку накладають від периферії в напрямку до тулуба при рівномірному розтягненні бинта; тури бинта -  зліва направо  по  відношенню до  бинтуючого  (за  винятком  пов'язки Дезо на праву руку, пов'язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу); у бинтуванні беруть участь обидві руки бинтуючого: права рука розгор­тає головку бинта, ліва - притримує пов'язку і розправляє хо­ди бинта; спинка головки бинта повинна бути звернена до поверхні тіла хворого, а черевце – назовні; початок бинта (фіксуючий тур) закріплюють поруч з ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома-трьома щільним турами; кожний тур бинта повинен прикривати попередній на 2/3 (за винятком циркулярної та повзучої пов'язки); бинт фіксують шпилькою, лейкопластиром або розірва­ними кінцями.

Накладена пов'язка повинна відповідати наступним вимогам: міцно утримувати перев'язувальний матеріал і не порушувати кровопостачання; після накладення пов'язки слід звернути увагу на колір шкірного покриву і пульсацію периферійних артерій нижче місця накладення пов'язки.
Вимоги до перев'язувального матеріалу: гігроскопічність, еластичність, легкість стерилізації, біологічна інертність. До перев'язувального матеріалу належить марля (серветки, тампони, марлеві кульки) і вата (проста незнежирена і гігроскопічна знежирена).

Циркулярна (кругова) пов'язка завжди розпочинає будь-яку іншу пов'язку, а крім того може самостійно застосовуватися для закриття невеликих ран. Спіральна пов'язка накладається на циліндричні та конусоподібні частини тіла - для закриття великих ушкоджень на тулубі та кінцівках. Повзуча пов'язка є першим етапом накладення будь-якої іншої пов'язки, застосо­вується для фіксації перев'язувального матеріалу на великому проміжку (особливо на кінцівках). Хрестоподібна (восьмиподібна) пов'язка призначена для бинтування частин тіла з непра­вильною поверхнею (потилиця, грудна клітка, промежина). Ко­лосоподібна пов'язка є різновидом останньої, накладається на суглобові ділянки та інші важкодоступні частини тіла, де є складнощі для утримування перев'язувального матеріалу. На ліктьовий і колінний суглоби накладають „черепашачу" пов'яз­ку (збіжну або розбіжну). Поворотна пов'язка застосовується на голову, стопу, китицю, куксу після ампута­ції. При наданні першої допомоги особливо зручними є косинкові пов'язки.

Ускладнення при накладенні пов'язок зумовлені порушен­ням кровоплину, іннервації, розвитком інфекції, тривалим знерухомленням, що спричиняє контрактури.

Орієнтовна схема накладення гіпсової лонгети при неускладненому переломі:

1)Покладіть хворого на стіл

2)Відведіть кінцівку і положіть її в функціонально вигідне положення-В колінному і кульшовому суг-лобах - 165°; в пле-човому суглобі від-ведення 60°, в лік-тьовому суглобі зги-нання 90°, проме-нево-зап'ястковому -згинання 15-20°, положення кисті - середнє між прона-цією і супінацією.

3)Виміряйте на здоровій кінцівці довжину майбутньої лонгети-Слід врахувати виключення не менше 3-х суглобів (плече, стегно), 2-х суглобів -для інших кісток. Якщо лонгета закоротка, то не буде виконувати функції іммобілізації

4)Закрийте ватно-марлевими про-кладками кістко-ві виступи в ді-лянках суглобів

5)Приготуйте лон-гету з сухих гіп-сових бинтів складіть їх у 7-8 шарів необхідної довжини

6)Згорніть лонгету у вигляді валика, підверніть її з двох сторін до центра

7)Приготуйте миску з водою кімнатної температури з достатнім рівнем для повного за-нурення лонгети

8)Опустіть лонгету в воду на 3-5 хв до повного її просякання водою

9)Обережно двома руками витягніть лонгету з води, легко відтисніть її з країв, розправте на столі і рете­льно розгладьте руками

10)Накладіть лон-гету на пошко-джену кінцівку, захоплюючи не-обхідні суглоби

11)Швидко, впродовж 2-3 хв. відмоделюйте лонгету на пошкодженій кінцівці

12)Зафіксуте лонгету повзучою бинтовою пов'язкою

13)

Тримайте в такому положенні кінцівку до повного затвердіння гіпсу (15-20 хв.) 14)Зафіксуйте лонгету оста-точно, одним з варіантів бинто-вої пов'язки, пе-ревіряючи, чи не порушився кро-вообіг в диста-льній частині кінцівки.