гострий апендицит

Червоподібний паросток – лимфоїдний орган черевної порожнини, функції якого до кінця не вивчені.

Про існування червоподібного паростка відомо ще з часів давнього Єгипту. 

Перші описання і замальовки. паростка людини належать Леонардо Да Вінчі (1472 р.). 

Червоподібний паросток як самостійний орган формується у ембріона довжиною 60-75 мм. 

У новонародженного паросток має лійкоподібну форму, що широкою основою переходить у купол сліпої кишки і остаточно формується у трубчастий орган до 7-8 року життя.

Дуже рідко, проте зустрічається агенезія паростка.

 На сьогоднішній день більшістю хірургів прийнято вважати, що гострий апендицит є неспецифічне інфекційне запальне захворювання червоподібного паростка, яке виникає на фоні зміненої загальної і місцевої реактивності організму у тих зонах паростка, в яких наявні дистрофічні зміни тканин. 

Останні, як правило, є результатом порушення кровопостачання – ішемії –відповідних зон чи цілого паростка у відповідь на нервово-регуляторні кортико-вісцерального, вісцеро-вісцерального чи аутовісцерального походження спазми апендикулярної артерії чи її тромбозу.

Наявний запальний процес у червоподібному паростку може розвиватись наступними напрямками:
1.Запальний процес (з чи, частіше, без лікування) не переходить у деструктивну (незворотню) стадію і регресує або без наслідків, або з трансформацією у вторинний хронічний аппендицит.
2. Запальний процес прогресує з утворенням деструктивної (незворотньої) стадії. І, якщо не виконується апендектомія, з появою ускладнень:
1. Апендикулярного інфільтрату різних локалізацій, який (з чи без лікування) може регресувати з трансформацією у кишклву норицю і вторинний хронічний аппендицит чи прогресуватиз трансформацією в апендикулярниі абсцесс.
2. Останній трансформується у вторинний хронічний аппендицит або перфорує у вільну черевну порожнину з трансформацією в розлитий гнійний

 перитоніт чи перфорує у порожнину кишки – самовилікування (або теж вторинний хронічний апендицит).

3. Перфорації паростка і виникнення розлитого гнійного перитоніту (чи відмежованого абсцесу).

4. Пілефлебіту (при апендикулярному абсцесі чи перитоніті, частіше емпіємі), який, прогресуючи, трансформується у гнійний тромбофлебіт, поодинокі чи множинні абсцеси печінки, сепсис.

нормальне (у 32% пацієнтів),
- позаду клубової кишки (у 1% пацієнтів),
- ретроцекальне (у 64% пацієнтів)