Послідовність надання медичної допомоги при шлунково-кишковій кровотечі

1. Зупинка кровотечі:

• свіжезаморожена плазма (500–1000 мл в/в струминно або достатньо швидко крапельно — 100 крапель за 1 хв) або кріопреципітат 3–5 доз (боротьба з синдромом ДВЗ, поповнення об’єму крові, зупинка кровотечі);
• інгібітори фібринолізу: ε-амінокапронова кислота (5% розчин, 200 мл в/в крапельно), комбінований препарат, що містить дексаметазон, фенілбутазон, ціанокобаламін, лідокаїн (1% розчин, 5 мл в/в);
• гемостатики: етамзилат — 12,5% розчин, 2–4 мл на 200–500 мл фізіологічного розчину в/в.

2. Боротьба з олігемією, синдромом ДВЗ, шоком шляхом замісної терапії (заміщення об’єму крововтрати, у більш тяжких випадках — заміщення еритроцитарною масою):

• комбінований препарат, що містить декстран і натрію хлорид (400–1000 мл в/в крапельно);
• реополіглюкін 200 мл в/в крапельно;
• комбінований препарат, що містить желатин харчовий и натрію хлорид, у поєднанні з комбінованим препаратом, що містить декстран и натрію хлорид, в/в крапельно;
• гідроксиетилкрохмаль.

3. Застосування препаратів, що пригнічують шлункову секрецію:

• блокатори Н2-рецепторів: фамотидин в/в крапельно (можна у формі суспензії або розчинити таблетку фамотидину);
• ІПП: омепразол в/в, пантопразол в/в двічі на добу.
• пірензепін 2,0 мл в/в або в таблетках;
• соматостатин (знижує шлункову секрецію та мезентеріальний кровотік і тиск у портальній вені) із розрахунку 250 мкг/год (добова доза — 6 мг/добу, продовжують протягом 48–72 год після зупинки кровотечі); препарати вводять безперервно в/в крапельно.

Ендоскопічна зупинка кровотечі

1. Зрошення ділянки, що кровоточить, охолодженими рідинами (5% розчин амінокапронової кислоти, 5% розчин новокаїну з адреналіном).
2. Обробка виразки плівкоутворювальними препаратами.
3. Електрокоагуляція, лазерна фотокоагуляція.
4. Інтенсивна консервативна терапія може тривати 8–10 діб в умовах обмеженого рухового режиму. Якщо кровотеча триває або рецидивує протягом 24 год, необхідно вирішувати питання про хірургічне втручання. При тяжких кровотечах операція повинна бути здійснена в найближчі 24–48 год (активна тактика).

Інститут Американської гастроентерологічної асоціації рекомендує при шлунково-кишкових кровотечах нез’ясованої етіології застосовувати гормональну терапію соматостатином, а також етинілестрадіолом та норетистероном. У разі розвитку кровотечі після геморагічної анемії препарати заліза для парентерального введення доцільно застосовувати тільки у випадку непереносимості цих лікарських засобів для прийому перорально або при порушенні всмоктування заліза в ШКТ. У США з-поміж препаратів заліза зареєстровані тільки глюконат заліза і комплекс заліза з сахарозою, однак частота алергічних (у тому числі анафілактичних) реакцій досягає 10%.

При шлунково-кишкових кровотечах нез’ясованої етіології рекомендують ангіографічні методи лікування. Стандартним методом вважається селективне внутрішньоартеріальне введення вазопресину, але дедалі популярнішою стає суперселективна емболізація мікроспіралями, у тому числі в поєднанні з уведенням фрагментів желатинової губки або кульок із полівінілового спирту. Головна перевага успішної емболізації — негайна зупинка кровотечі, що дозволяє одразу витягти ангіографічний катетер, який небажано довго залишати в організмі людини.