КН

Лабораторні методи діагностики при злуковій кишковій непрохідності не є визначальними. Стандартний набір аналізів крові, сечі, групи крові та резус-належності, біохімічних досліджень сироватки крові є необхідним для оцінки гомеостазу організму.
🆘 Хірург не має права зняти діагноз злукової кишкової непрохідності без проведення методів дослідження, які об'єктивізують діагноз, в першу чергу - рентгенологічних. При сумнівах в діагнозі гострого хірургічного захворювання хворий повинен залишатися під динамічним наглядом в хірургічному відділенні до уточнення діагнозу.
✔ Консервативне лікування.
Лікування ранньої непрохідності починають з консервативних заходів, що направлені на відновлення пасажу по кишечнику, які включають:
- випорожнення шлунка шляхом постановки постійного зонду з періодичним його промиванням;
- внутрішньовенна стимуляція перистальтики (10% розчин хлориду натрію 2 мл/год, 0,05% неостигмін 0,1 мл/год);
- сифонна клізма;
- корекція розладів гомеостазу, гемодинаміки, периферійної мікроциркуляції. При позитивній динаміці відмічають зменшення явищ відходження стільця і газів.
Відсутність позитивних зрушень або погіршення стану хворого на тлі проведення консервативної терапії на протязі 8-12 годин є показанням до операції.
При пізній злуковій непрохідності консервативні заходи проводять протягом 4 - 6 годин. Якщо після цього, не дивлячись на 2-3-разову медикаментозну стимуляцію, пасаж по кишечнику не відновлюється, то хворий підлягає оперативному втручанню.
Обов’язковим є призначення доопераційної антибіотикотерапії.

Метою оперативного втручання є:

1.       Усунення злук

2. Оцінка життєздатності кишки.

3. Санація черевної порожнини.

4. Декомпресія шлунково-кишкового тракту.

Види оперативних втручань, що застосовуються в залежності від операційної ситуації:

-      розтинання злук

-      розділення злук при лапароскопії

-      повний вісцероліз

-      реакція нежиттєздатної ділянки кишки з формуванням кишкового анастомозу

-      накладання ілеостоми.

Показанням до декомпресійної інтубації кишечника є: парез кішечника, вираженний злуковий процес на великому протязі, деформації кишки та її брижи.

7. Післяопераційне лікування.

Післяопераційне лікування проводиться у відділенні реанімації і інтенсивної терапії, де продовжується проведення інфузійної терапії антибіотикотерапії, адекватного знеболення. Шлунковий зонд видаляється при появі перистальтики і відсутності шлункового стазу. Видалення інкубаційного зoнду виконується після появи пасажу та самостійних випорожнень мимо зонду.

Призначається іонофорез з калієм йодидом або гіалуронідазою. За необхідністю, проводиться стимуляція перистальтики загально прийнятими методами.

8. Диспансерне спостереження.

1. Після виписки з стаціонару продовження курсів електрофорезу з калієм йодидом - 2 курси на рік по 20 сеансів кожний.

       2. Направлення на санаторно-курортне лікування через 12 місяців після оперативного лікування.