Стравохід Барретта

Стравохід Барретта (СБ) визначається як ускладнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що проявляється метаплазією епітелія стравоходу у відповідь на дію хімічно агресивного шлункового або дуоденального рефлюктату. Метаплазія — це заміщення нормального епітелія, в даному випадку плаского незроговілого епітелію стравоходу, клітинами іншої будови — циліндричним шлунковим або кишковим епітелієм, який більш стійкий до дії кислого або лужного рефлюктата, тобто метаплазія є проявом захисної реакції організму. Основними факторами, що пошкоджують епітелій нижньої третини стравоходу і призводять до метаплазії є як соляна кислота і пепсин, так і компоненти дуоденального вмісту — жовчні кислоти, лізолецитин і трипсин, причому дія головного пошкоджуючого агента — кон’югованих жовчних кислот — реалізується лише в умовах кислого рН. Тому саме поєднання дуоденогастрального і кислотного гастроезофагального рефлюкса призводить до розвитку СБ [10]. СБ асоціюється з підвищеним ризиком розвитку аденокарциноми стравоходу, що спостерігається у 0,5-1% випадків [19]. При СБ гістологічно виділяють три типа залозистого епітелія, який може заміщувати плаский епітелій стравоходу: кардіальний, фундальний і спеціальний стовпчастий епітелій, подібний до кишкового, найбільш схильний до малігнізації. До недавна перші два типи шлункової метаплазії не вважали передраковими станами. Однак, в останні роки в літературі з’явились повідомлення, що перші два типи метаплазії стравоходу є перехідною фазою до спеціалізованого циліндричного епітелію [3,5]. При переході шлункового епітелію в кишковий часто виникають порушення процесів диференціювання і детермінування тканин, що призводить до розвитку диспластичних змін, які значно підвищують ризик розвитку аденогенного раку. Тому всі хворі з метаплазією епітелію стравоходу потребують ретельного клінічного спостереження