Травма ПЗ
Клінічними синдромами ЗТПЗ є біль, шок, крововтрата і перитоніт, а в більш пізній
термін - травматичний панкреатит (ТП).
Загальний стан при поступленні залежить від терміну з моменту травми і наявності поєднаних ушкоджень. У більшості постраждалих відзначається важкий стан, тахікардія, гіпотонія, напруження і болючість при пальпації живота.
Допомогу у діагностиці ЗТПЗ надає дослідження амілолітичної і ліполітичної активності крові, сечі і перитонеального вмісту.
Для діагностики ЗТПЗ має значення не стільки різке, як тривале підвищення активності ферменту.
Також відмічається, що активність амілази крові не корелює із тяжкістю травми ПЗ.
Найбільш інформативними є комп'ютерна томографія і магнітна резонансна панкреатографія.
Діагностична цінність оглядових рентгенологічних досліджень черевної порожнини спірна, вона зростає при розвитку ускладнень, і, насамперед ТП.
При розвинувшомуся ТП у черевній порожнині з‘являється серозний або геморагічний ексудат, склоподібний набряк парапанкреатичної клітковини та осередки жирових некрозів.
При забоях і часткових надривах ПЗ основним оперативним прийомом служить дренування зони травми, а при забоях голівки ПЗ - дренування і холецистостомія.
При повних або майже повних розривах ПЗ з ушкодженням вірсунгової протоки застосовується декілька видів оперативних втручань:
а) дренування;
б) шов розриву;
в) первинна відновлювальна операція - пластика вірсунгової протоки;
г) панкреатодигестивні анастомози (ПДА);
д) лівостороння резекція ПЗ (ЛРПЗ).
Ускладнення виникають у 30-70% пацієнтів із ЗТПЗ:
ТП - у 64,8-85,4%,
панкреатогенний перитоніт - у 11,9-36,4%,
панкреатичні нориці - у 7-27%,
панкреатичні кісти - у 10-33%,
ерозивна кровотеча - у 2,2% спостережень
У 72-88% пацієнтів у віддалені терміни розвивається хронічний рецидивний панкреатит, а у 10,6% - спайкова хвороба [1, 2, 4].
Летальність при ЗТПЗ до теперішнього часу залишається доволі високою і сягає 60- 65%. При поєднаній ЗТЖ з ушкодженням ПЗ біля 61,5% летальних випадків припадає на перші 2-і доби з моменту госпіталізації й обумовлена тяжкістю травми [3-5, 7, 10]
Загальний стан при поступленні залежить від терміну з моменту травми і наявності поєднаних ушкоджень. У більшості постраждалих відзначається важкий стан, тахікардія, гіпотонія, напруження і болючість при пальпації живота.
Допомогу у діагностиці ЗТПЗ надає дослідження амілолітичної і ліполітичної активності крові, сечі і перитонеального вмісту.
Для діагностики ЗТПЗ має значення не стільки різке, як тривале підвищення активності ферменту.
Також відмічається, що активність амілази крові не корелює із тяжкістю травми ПЗ.
Найбільш інформативними є комп'ютерна томографія і магнітна резонансна панкреатографія.
Діагностична цінність оглядових рентгенологічних досліджень черевної порожнини спірна, вона зростає при розвитку ускладнень, і, насамперед ТП.
При розвинувшомуся ТП у черевній порожнині з‘являється серозний або геморагічний ексудат, склоподібний набряк парапанкреатичної клітковини та осередки жирових некрозів.
При забоях і часткових надривах ПЗ основним оперативним прийомом служить дренування зони травми, а при забоях голівки ПЗ - дренування і холецистостомія.
При повних або майже повних розривах ПЗ з ушкодженням вірсунгової протоки застосовується декілька видів оперативних втручань:
а) дренування;
б) шов розриву;
в) первинна відновлювальна операція - пластика вірсунгової протоки;
г) панкреатодигестивні анастомози (ПДА);
д) лівостороння резекція ПЗ (ЛРПЗ).
ТП - у 64,8-85,4%,
панкреатогенний перитоніт - у 11,9-36,4%,
панкреатичні нориці - у 7-27%,
панкреатичні кісти - у 10-33%,
ерозивна кровотеча - у 2,2% спостережень
У 72-88% пацієнтів у віддалені терміни розвивається хронічний рецидивний панкреатит, а у 10,6% - спайкова хвороба [1, 2, 4].
Летальність при ЗТПЗ до теперішнього часу залишається доволі високою і сягає 60- 65%. При поєднаній ЗТЖ з ушкодженням ПЗ біля 61,5% летальних випадків припадає на перші 2-і доби з моменту госпіталізації й обумовлена тяжкістю травми [3-5, 7, 10]
Коментарі
Дописати коментар